Свято Пасхи в аврамічній традиції – це образ ісходу, визволення. Для нас із вами як і для всіх українців тема визволення зараз більш ніж актуальна.
У Старому Завіті Бог вивів вибраний народ з єгипетського рабства.
У Новому Завіті Христос смертю поправ смерть і воскресінням Своїм з мертвих проклав шлях у Життя вічне для всього людства.
Це звичні для будь-якого навіть не християнина слова. Але що вони означають? Куди воскрес Христос? Про це в Євангеліях сказано дуже мало.
Щоб розібратися, що таке воскресіння, треба згадати як Бог творив людину.
У книзі Буття 1 глава 27 вірш: «І створив Бог Людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх».
Бог є дух. Створити можна лише духа. Бог створив Духа Людського.
У 2 главі 7 вірш: «І создав Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице його дихання життя, і стала людина душею живою».
Созданіє душі живої, це наступна стадія у світобудові.
3 глава: «І зробив Господь Бог Адаму і дружині його одяг шкіряний, і одягнув їх… І вислав його Господь Бог із саду Едемського, щоб обробляти землю, з якої він узятий».
Зроблення завершує процес світоустрою у тому вигляді, в якому ми його знаємо. Це наш видимий Всесвіт.
Ось три рівня: Створив Духа Людського, создав Душу Живу, зробив одяг шкіряний.
Це шлях нізходження Духа до матерії.
Всякий Дух від Бога ісшов і до Бога повернеться. Це є цикл. У спадній його частині Дух виходить із програмою-завданням: втілитись, набратися досвіду, одягнутися в одяг душі, і вирушити в тернистий зворотний шлях сходами еволюції свідомості до сяючих вершин повного знання.
Символічно про це говорить біблійний образ Жони, вбраної в Сонце. Це і є висхідний шлях повернення до Отця: з матерії та дуальності – до світла та Духа Божого.
Цей шлях проходить через Рай.
Але навіщо нам туди прагнути? Щоб жити в приємному ледарстві? Адже саме так уявляють Рай більшість людей! Звісно не для цього.
Рай – це навчальна програма. Там жива Душа повинна освоїти всі божественні принципи світобудови і пройти на наступний рівень у Дух життєдайний і в такий спосіб стати Образом і Подобою Творця та Создателя.
Як нагадує апостол Павло: «перша людина Адам стала душею живою; а останній Адам є дух животворчий» (1Кор.15:45).
Іншого способу стати Образом і Подобою Бога не існує. І для цього потрібні всі зусилля людини, бо кожна людина – це, звичайно, Образ і Подоба Бога, але лише у потенціалі. Цей потенціал і належить «розпакувати та реалізувати» на шляху повернення до Бога. Саме цей напрямок усім своїм життям та смертю на хресті і вказав Христос – «Я є шлях і істина і Життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Иван.14:6).
Це – шлях воскресіння як переходу. Переходу від земного буття до райського Життя.
Як говорить Євангеліє від Івана, Марія-Магдалина, коли побачила Господа воскреслим, думала, що це садівник. Але Адам і був створений як садівник у Раю, де ростуть дерева Божественних знань. Кожне дерево – це особливий світ, окремий процес світобудови, органічно вписаний у весь сад.
Як написано: «І взяв Господь Бог людину, і оселив її в саду Едемському, щоб обробляти його і оберігати його» (Бут.2:15). Це і є обов’язки садівника.
Христос своїм воскресінням повернув Адама до Раю. А через 40 днів «вознісся на Небо і сів праворуч Бога» (Мар.16:19).
Що означає прийти до Отця і сісти праворуч? Це означає стати Його Подобою. Завершити восходження. Стати Подобою Духа, Творця.
У цьому сенсі Христос і «поправ смерть», здійснивши перехід від буття смертної людини в життя вічне в повноті знання, через Рай, що охороняється Херувімом з вогненним мечем, який повертається праворуч і ліворуч.
Що означає праворуч і ліворуч? Це означає відсікання дуальної свідомості, свідомості розколотого розуму, поділеності на право- і ліво-напівкульне мислення як результат смакування плоду з Дерева пізнання добра і зла. Іншими словами, спрощеного «чорно-білого» бачення свідомості, що ділить світ на добро-зло, добре-погано, оперує протилежностями, їх єдністю та боротьбою (як це відбувається в основі класичного діалектичного мислення).
Ось ця дуальність, – метафорично, – це і є ад, це і є пекло. Ад як обмеженість свідомості, похідна від Адама. У свою чергу, Адам – похідне від Ад-енаї-і-і-і (на івриті Господь).
У Старому Заповіті картина світу/буття упорядкована, а відносини в суспільстві/царстві підпорядкована Закону, який повідомляється народу Божому через Мойсея. Але сам народ від Бога відокремлений. Бог знаходиться десь там, далеко на Небі, недосяжний для людини, а його Закон підлягає неухильному виконанню. Стародавні греки називали такий стан свідомості та відповідного йому буття на основі зовнішнього Закону та Порядку ортонойя. (ορθός – прямий, правильний “νουσ” – “нус”, розум). Ортоноя – розважливість, справедливість, прямодушність.
У Новому Завіті ми вже маємо справу зі поєднанням двох природ: земної та небесної, з діаноєю. Саме Син з’єднує Собою земне та небесне, відкриває шлях людині до Бога через трансформацію свого внутрішнього світу, своєї свідомості на основі Свободи волі.
Як сказав Христос: бо Царство Боже всередині вас є.
Отже, новозавітна картина світу містить два Царства – земне, старозаповітне, на основі Закону та Порядку, та Царство Небесне, на основі Свободи та Права. Тому християнський шлях побудови суспільства/Царства є шляхом верховенства Царства Небесного і підпорядкованості йому Царства земного. У сучасній європейській демократичній версії це відповідає конструкції нації-держави на основі верховенства права.
Але й цей тип буття переживає зараз глобальну кризу, породжуючи як геоекономічні і геополітичні, так і геостратегічні і навіть геоцивілізаційні потрясіння. І епіцентр цих потрясінь сьогодні є тут, в Україні. А це означає, що пошук шляху до перемоги, до миру та до післявоєнного відродження не може обмежитися лише політико-економічним простором, а потребуватиме ширшого підходу та трансформації свідомості.
І що потрібно в цих умовах робити?
Христос дає чіткі вказівки: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною слідує (Матф.16:24).
Що означає взяти свій хрест? Це означає усвідомити (чи пізнати) свої чотири тіла. Плотне – зроблене, душевне – создане, духовне – створене. Є ще вершина хреста 4е Небесне тіло. Це міра Ангела чи прояв у людині Святої Трійці. Четверте Небесне тіло – це відновлений зв’язок з Богом, який був перерваний через поїдання плоду дуальності.
Нині настав час визволення, час сприятливий! Надто довго людство було у полоні жорстких рамок пекла.
У новій епосі всі обмеження буде знято, ад буде закритий, але спочатку всім потрібно пройти через воскресіння. Кому воскресіння в Життя, кому воскресіння в смерть.
Що відбувається з усіма нами зараз?
Іоанн Хреститель про Христа каже: «Я хрищу вас у воді в покаяння, але Той, Хто йде за мною, сильніший за мене; … Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем» (Матв.3:11).
Нині людство проходить хрещення Духом Святим та Вогнем. І перша у цьому Україна.
Як пташка Фенікс Діва-Україна повстає з вогню та попелу. Фенікс – це символ тріумфу вічного життя, таємниці воскресіння та перемоги над смертю.
Про першість України та її роль для майбутнього говоримо не лише ми. Спостерігачі з інших країн, котрі стежать за подіями в Україні, також це бачать. Наприклад, ось що нещодавно написав американський військовий аналітик Ендрю Танер:
Єдина найбільша причина, чому Україна є ключем до кращого майбутнього, полягає в тому, що українці вже зіткнулися з найгіршим і кинули виклик труднощам. Пройшовши через горнило, не схоже на жодне інше, українці майже гарантовано знайдуть найкращі варіанти адаптації.
Зовні це виглядає як адаптація, а глибинно це перетворення.
Зараз в Україні руйнується все, що залишилося від Радянського Союзу, все занепале перетворюється на попіл. І мова не стільки про економіку та політику, скільки про духовну та ідеологічну спадщину. Усі ідеології минулих століть та тисячоліть втрачають силу. Тому що їхній час минув.
«Ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше й нове розірветься, і до старого не підійде те, що з нового», цитує апостол Лука слова Христа (Лук.5:36).
Це прозвучало 2 тисячі років тому, але людство досі користується старим одягом.
Що це за старий одяг? Однією з головних характеристик Старого Завіту є суд справедливості: око за око, зуб за зуб.
Кожна людина хоче справедливості, але не знає всіх причин та наслідків. Тому судити і себе, і тим більше, інших не може. Його судження складаються, скажімо так, на дуже обмеженому матеріалі, тому Писання говорить, що суд людини – неправедний.
«Не судіть, щоб і вас не осудили…» (Матф.7:1).
Христос судив судом милості: не затаврувати, не причепити ярлик, а показати справжню природу людини та істинну природу Бога. Це і є милість.
Коли книжники та фарисеї привели до Нього жінку, взяту в перелюбі, і згадали закон Мойсея, який наказує побивати таких камінням, «Ісус, вклонившись, сказав їм: хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь. Вони ж, почувши це і докорені совістю, почали виходити один за одним, починаючи від старших до останніх; і залишився один Ісус та жінка, яка стояла посередені. Ісус сказав їй: Жінко! Де ті, що звинувачували тебе? Ніхто тебе не осудив? Вона відповіла: Ніхто, Господи! Ісус сказав їй: І Я не осуджую тебе; йди і віднині більше не гріши» (Иоан.8:3-11). І та жінка стала святою.
Ця сцена повинна розігруваться в душі кожної людини, коли вона стоїть перед вибором засудити чи помилувати.
Христос дає нам приклад того, як кожна людина має ставитися до свого ближнього, тому що цей ближній у потенціалі – Бог.
Людству потрібно нарешті виконати новозавітну програму, щоб потім перейти в третій стан – суд Святого Духа – Правди. Коли кожна людина і все людство буде керуватись Духом Святим, Духом Божим!
Для цього найвищим стратегічним пріоритетом має стати виховання Нового покоління. Долучати до принципу милості потрібно з дитинства. Вкрай важливо сформувати цивілізаційну свідомість у критичної кількості людей.
У цьому допоможе Інститут Співрозвитку Світових Цивілізацій, який буде розробляти програми різного рівня, починаючи від садочка і закінчуючи академіями. Навчатиме вчителів та духовних наставників.
Людина, орієнтуючись на милість, пристане до добра, буде проходити внутрішні вогні.
Вогонь – це стирання старих програм і початок програм нового рівня. Саме таким чином в людині закладатиметься божественність та прояви Його творчої природи.
Так буде проходити очищення души народу, готуватиметься народ Божий.
І тоді в наступній епосі Третього Завіту Святого Духа, епосі Божої Матері всі протиріччя будуть зняті, прояснені та згармонізовані.
Соціум буде керуватись законом синархії, коли великі допомагають меншим.
Як Христос сказав про це в Євангелії від Матвія: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними. Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою; і хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом; бо Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою на викуп багатьох» (Матф.20:28).
На завершення ще раз підкреслимо:
Найважливіше, що потрібно зрозуміти про Воскресіння, що це не оживлення мертвого тіла. Це оживлення душі Святим Духом. Живе тільки Бог – Дух, і всі хто в Ньому.
Воскреснути – значить перейти певну позачасову прірву, зійти на інші рівні свідомості.
А на запитання що робити для відродження України, відповідь така: прийняти принципи нової епохи, змінюватися самим і допомагати змінам в інших, і стати проявниками Святого Духу!
Христос воскрес! Воскресне й Україна!