Травень 2007

Частина – 1

Трансляція життя

Що означає: Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей (Пс.67.19). Ізраїль – нагорна країна (кожна гора – це праведник, святий). Пагорби – овни, старі гори, Старозавітна модель Писання; гори – Агнці, Новозавітна модель Писання, та чи інша форма проявлення. У процесі сходження ти бачиш тільки те, що перед тобою, але зійшовши на гору, на самій вершині – усе видно навкруги, 360 градусів. Тому досконалість – досягнення своєї особистісної вершини пізнання. Нагорна країна (алегорія) – духи праведників, які досягли досконалості (Євр.12:23), Ангельська природа служіння (міра Ангела), тому Ізраїль – воїнство Небесне.

– Передбачається контроль видимого всесвіту?

Й невидимого теж. Астрофізики НАСА почали розробляти програму тривимірного зображення Галактики. Тривимірність передбачає об’єм. Вони зрозуміють деякі речі.

Із центру нашої Галактики проявляються 12 променів (у площинному режимі 3 по 12, усього 36). Так як промінь простору викривляється часом, то вони замкнені і сама Галактика має дископодібну форму. Наше сприйняття середовища формується тільки в ультрафіолетовому спектрі. Інші види випромінювання (альфа, бета, гама) нам не досяжні. Можемо їх фіксувати, робити розрахунки, конфігурації, але бачити не можемо.

Свідомість реагує на проявлення променевої форми, як біла й чорна фаза. Між ними – райдужна палітра. Із перших 12, які перебувають у верхньому шарі інформативного навантаження (Промінь свідомості) тільки 6 – ультрафіолет, інші 6 – ми не бачимо (бета, гамма-випромінювання). У зв’язку з цим, коли вчені зроблять тривимірну модель (ультрафіолетову), вони зіштовхнуться з проблемою. Чому? Увесь спектр 360 градусів потрібно розділити на 6 фаз. Кожна фаза має свою повноту, але між ними прошарки – сьомий рівень. Сьомий рівень – це первинне плазмове проявлення Променя, він несе всю гаму спектра проявлення інформації. Сьомий рівень – невидимий, це Дух. Те, чого не видно – більше.

Зірка (ультрафіолет) формує нашу систему життя – біоритми. Свідомість транслюється з планети на планету дуже давно. Всесвіт – Абсолютний розум. Усе розумно. Кожна галактика, кожен атом, кожна частинка – розумність у вираженні саме себе – Духа. Дух є зміст усього, це його дім.

Ультрафіолет може проявити життя у спектрі (все має життя), але свідомість може проявитися тільки з позиції біоритмів. Первинна природа свідомості – інстинкти, дуальність або війна «за місце під сонцем». І так скрізь, у всьому спектрі ультрафіолету – Закон один для всіх.

Сонце – воднева Зірка мінус 18 ступеня зоряної величини, плазмовий стан: на поверхні 2-2,5 млн. градусів, у центрі – 10-12 млн. Тут теж дуальність.

Свідомість транслюється від планети до планети +/- 34-36 млн. років. Повний цикл спектру вираження нашої планетарної системи – 30 млн. років. Перехідний період 2, 4, 6 млн. років залежить від радіусу орбіти навколо Зірки, який визначає трансляцію Променя свідомості. У цих ритмах випромінювання Зірки (ультрафіолету) відбувається динаміка зростання або применшення свідомості.

Що необхідно, щоб проявилася людина на нашій планеті? Стереотипно свідомість дає відповідь – без кисню життя немає. Природа свідомості фіксується з позиції інстинкту. Усе, що не вписується в категорію виразу свідомості, як завоювання «місця під сонцем»: ось тут мені затишно, добре, а усе мені не цікаво, а якщо цікаво, то у вторинному сенсі, це неправильне відношення до середовища. Правильно – коли нічого особистого, є те, що є, і це я ніяк не осмислюю доти, доки не досліджу і не зрозумію механізму цих процесів, повної й завершеної фази кола життя. Я навмисно спитав: що потрібно для життя? Дуальність свідомості спрацювала (кисень), але із позиції природи ветхої людини. Це мінус вашій свідомості, але із іншого боку – плюс, звичайно, бо любите життя.

Трансляція життя в планетарній системі – бактерії, вірус. Людина – великий вірус, надскладна модель, максимально адаптована до хижацького відтворення сама себе. Людина – хижак, і для того, щоб їй стати Боголюдиною й узяти під контроль середовище, даючи йому змогу еволюціонувати, вона має бути жертвою водночас. Серед людей існує така форма: вампіри й донори (це від Духа). Дух, виражаючи себе, стає в кінцевій фазі Боголюдиною, де є і хижак і жертва одномоментно.

Але, на початку хижацька природа, завоювання «місця під сонцем». У Біблійній формі вираження – стан занепалості, болю, розчарування. Це усвідомлення формує в людині стан смерті до повного зневаження цієї природи. Перехідна модель – занурення у іншу фазу, у підпростір (інший спектр) і вираження себе вже в паралельному вимірі (у нашому ж світі, у нашому ж житті, але в іншому часовому циклі).

Паралелей усього 10. Після сьомого рівня втілення і коли Десятина зібрана, це свідомість людини, образу й подоби Божої. На санскриті – реінкарнація (перевтілення душ). Свідомість переходить з фази у фазу, з часового циклу у інший часовий цикл через підпростір (там час переходить у наступний цикл). Рівень підпростору – точка відліку у системі координат. Якщо подивитися на восьмикутну зірку, то підпростір – між променями. Промінь проявився й пішов, але пішов у перехідну модель (надсвітову усипальницю) – у підпростір. Час перейшов в іншу фазу і знову виразилося життя, і знову пішло, і знову виразилося.

Людина – Бог, Його свідомість – центр Всесвіту. Троїстість її природи повинна пройти вісім рівнів. Восьмий рівень – точка неповернення. Дев’яте випромінювання – Абсолютна природа Троїстості буття Причини, Боголюдини.

Свідомість транслюється від планети до планети через підпростір, через тимчасову форму відключення свідомості. Свідомість відключається у природи синів прокляття (дуальна свідомість). Вона сходиться у точці нуль своєї особистісної Причини. Гасне, відключається і входить у позачасову фазу (час – величина відносна). Результат проявлення життя (душі), її напрямок (хижак чи жертва), наскільки вона висвітилася, те й чекає на неї у наступній фазі. Враховується увесь спектр.

Хрест, людина (чотири кінцівки, у перевернутому вигляді їх вже вісім); зовнішній і внутрішній зміст, але вони разом. Всередині, коли промені сходяться в точці – це Дух людини, а все разом – це душа. Дух людини – п’ятий елемент.

Чому п’ятий? До падіння (до дуальності) праведні душі (проявлення Отця Світів у Синах, Новозавітна модель) мали характеристику Життя Абсолюту як формулу Життя. Вони мали вічність природи свого вираження, бо їхня вібраційна звукова хвиля животворила, вона була структурована.

Як це виглядає? Є певне коло життя Причини, в ній є абсолютна формула життя – Син Божий, Людина. Його вібраційна звукова хвиля, його система самовираження має межі. Не весь Всесвіт у його владі, тільки та чи інша частина: частина планети, один сучок на дереві, один листочок, але це його всесвіт, його світ і це Син Божий. Він у системі самовираження Себе переходить зі стану в стан, Він вічний (сім’я сіється за родом своїм), так само, як вічний Бог, який проявився в Сині (3 рази по 14). Це один і той самий Дух, одне й те саме Слово: від Авраама до Давида, від Давида до переселення до Вавилону і від Вавилону до Христа (Мф.1) – одна й та сама форма самовираження Боголюдини у трьох її проявах.

Перший – зовнішня форма, другий – внутрішній зміст і третій – система Духа, вираження службового Духа Ангельської природи після Вавилона. Вавилон або ассірійські чаклунські моменти, але на початку це система вираження свідомості в зірках. Вавилон – батьківщина всієї світової астрології. Усі волхви і мудреці отримували знання у Вавилоні.

Троїстість природи Божества, яка виражена алегорично в Писанні, це один і той самий Дух, що проявив Себе через Сина (вираз Самого Себе) і підкреслив, як мати з Ним ті чи інші відносини – тільки через систему Його особистісної природи. Свою природу Він виражає у Слові. Тому, коли уважно читатимете Писання, то кожен Дух, проявляючись у наступній фазі свого вираження несе таємницю своєї природи в імені. Це Його Слава – таємниця природи вираження Себе. Коли Він уже проявився у вас, свідомість усвідомлює явність вираження Його природи, ці Духи (пророчі), що служать Духу Христовому, який є Дух пророчий, переходять на служіння вже вам (всередині вас), вони послухняні пророкам.

Людське життя – сімдесят років за більшої міцності – вісімдесят років, бо минає швидко, і ми летимо (Пс.89:10), але весь спектр поточної природи часу (цикл) ділиться на променеві фази, а Промінь свідомості продовжується. Це немовби змінний струм у лампочці, він вмикається і вимикається, але для нас він світить, як постійна величина. Ось так і життя Духа – воно постійне, але має фази вираження Себе – Світло, Знання.

Знання від природи другої фази – жертви. Хижак – природа поглинання. Жертва – природа віддачі, вираження Знання – Слави або таємниці своєї особистісної природи. Поглинання цієї інформації проявляється Знанням, розумінням існуючих Законів і процесів. На цьому заснована уся природа свідомості Всесвіту або Людини.

Дуальність свідомості не дає змоги бачити те, що за горизонтом. Стерео бачення особистісної природи дає змогу людині осмислювати спектр отриманої інформації від пітьми до світла або від світла до пітьми. Реакція свідомості тільки одна – добре-погано, добро-зло, біле-чорне, інших не має. Величезний об’єм інформації, але відповідь проста, на рівні так чи ні. Дуальність свідомості передбачає: зовнішня форма інформативного завантаження (вібраційна хвиля) і внутрішній зміст – усвідомлення того, що вона в собі несе. Внутрішній зміст – задумка та її система самовираження (всередині свідомості), це інтеграція Духа. Та чи інша Сила Духа, вона невидима, вона нечутна.

Я можу не казати, але Я можу випромінюватися, і всі раптом усе зрозуміють. Повітря настільки зарядиться, що буде іскрити. Це вираз Духа, Сила, яка несе у кожну свідомість те розуміння, яке їй властиве, саме її особистісній природі, кожного індивіда окремо в усьому спектрі.

Вчення – зерцало Правди

Усе Писання богодухновенне й корисне для повчання, для напоумлення, для виправлення, для настанови у праведності (2Тим.3:16). Писання каже про дві природи проявлення Причини – Отця та Сина, але хто каже? Святий Дух, третя природа. Це є проекція – зерцало Правди на те, в якому вигляді ми постаємо перед Богом на даний проміжок часу. Зерцало (слов’янський термін), у давній Церкві оспівували: зерцало правди – Христос Бог наш.

У системі цього Вчення завжди є куди подивитися – в себе, в Бога, як у дзеркало (є роги чи ні). Начебто все добре, роги подібні агнчим (Одкр.13:11), але все одно роги. І так до кінця (там декілька форм проявлення звіриної сутності природи людини).

Звір (законодавча природа, занепала форма або син прокляття) складається із трьох природ: число, ім’я та образ. Число: хто має ум, той порахуй число звіра, бо це число людське; число його шістсот шістдесят шість (Одкр.13:18). Число 666: плоть, душа, дух. Образ – подивися на себе в дзеркало і побачиш образ звіра. Ім’я – ветхе ім’я (кличка звіра).

Перша фаза – викривальна форма вираження Причини, яка інтегрується у свідомість не упереджено, а з позиції Істини. Істина – суд. Показується ветха природа людини (число, ім’я та образ). У кожному з них своя індивідуальна таємниця занепалості, яка транслюється через генетику у систему самовираження наступного покоління. Тому викривальна форма Писань – завжди війна.

Суд – Світло прийшло у світ (Ін.3:19) – усе освітлюється і на перевірку маємо результат: де ми є, як перебуваємо зараз перед лицем Причини (нашої ж первинної природи), наскільки щаблів у системі занепалості ми спустилися униз, чи впали.

Друга фаза – система підйому. Людино, залиш усе, візьми хрест, та йди за Мною (Мф.16:24). Друга фаза передбачає систему повчання – вираження у тобі Причини (Отця та Сина, але на підставі Святого Духа) або Суд Милості, народжується Істина. Усе в тобі осуджено Милістю.

Коли все осуджено Милістю і нічого не залишилося потаємного, ми входимо до Раю – до межі щирості. Полюби щирого твого як сама себе (Мф.22:39) – ось позиція Райської природи спілкування. Інакша форма спокусливих проявів природи середовища: чи правду каже Бог не їжте, тобто не занурюйся; дивись яка їжа (те чи інше вчення). Ще це не вивчили, не дослідили, а вже намагаємося зазирнути до сусідньої їдальні, яке там меню.

Істина (Новозавітна модель) – це природа очищення та повернення до Раю, до Чистоти, до щирості, до первинної природи проєкції Бога в людині – Сина Людського, або роду Адамітів. Рід Адамітів – стан попелу, праху земного, тобто всі душевні якості самовираження повинні пройти через вогонь, згоріти. Перший Адам – душа жива, останній Адам – Дух животворчий (1Кор.15:45). І той і той – душа жива, але душа жива повинна пройти вогонь семи проявів особистісної природи (все освятити), і пройшовши через сім вогнів стати природою Духа – одним цілим із Причиною. Жона, осяяна Сонцем – Душа, в якій Дух виразився в повноті. Дух і Душа стали одним цілим, будуть двоє єдина плоть (Бут.2:24). І так у всьому.

Третя модель у цій системі – плазмовий стан свідомості (сьомий рівень), який переводить у восьмий – Воскресіння, але вже Тіла, тобто усіх семеричних проявів троїстої природи людини.

Якщо око, рука, нога спокушає тебе – відсічи, краще тобі увійти без ока, без руки, без ноги у життя вічне, ніж усе тіло буде кинуте у геєну вогняну (Мф.18:8-9) – у систему тління, у систему матеріального середовища (тління або процес розпаду стосується тільки матеріальної частини світобудови, не духовної).

Стан Воскресіння Тіла сукупного – все повинно бути зрозумілим з містичного погляду тебе як Божества, усі елементи цього Тіла (від нігтів ніг до коріння волосся) повинні разом складені й правильно виражені, кожен на своєму місці. Тільки плазмова свідомість, маючи причинно-наслідкову форму самовираження всередині себе (пізнай себе і вчення, і цим врятуєшся), дасть можливість на клітинному рівні, без проблем усьому Тілу сукупно увійти в стан плазмової свідомості Зірки.

Тому Зірки або Святі на небосхилі Правди – у Тілі Святого Духа, у загальному глобальному спектрі Життя Цілісні. (Вада допускається як Милість).

Будь-яка форма ампутації завжди болюча, коли є душа жива. У Духа Животворчого цих проблем немає. Він приймає будь-яку форму за своїм волевиявленням і в будь-якому часовому континуумі (крокуючому, поточному або тому, що перебуває), Йому байдуже, але душі живій – дуже боляче, коли відбувається подібна форма ампутації.

Ось тому внутрішній стан свідомості (дослідження духів: чи від Бога вони) завжди має бути з позиції пильнування й тверезості – піст і молитва безперервна, безупинно. Це стан! У третьому часовому прояві свідомості – стан перебування з Причиною (час, що перебуває). Стан Духа – позачасові форми проявлення тієї чи іншої частини Тіла.

Перебувають – не реагують на процес крокуючого часу в тій чи іншій формації Отця і Сина. У Старозавітному Вченні – не впадає в образ (що євреї робили в Єгипті, вони там були і знають, вони – це вони).

У Новозавітній моделі Вчення: йдіть, Я посилаю вас, як ягнят серед вовків; будьте мудрі, як змії, і прості, як голуби (Мф.10:16) – у такому стані теж можна перебувати в будь-якому спектрі часу (2000 років) виразу Духа. Але, щойно є спокуса тієї чи іншої інформації свідомості (руки, ноги, нюху, дотику) вкусити (долучитись) і лишитись – не вийде.

Дух завжди еволюціонує від Причини до Причини, від Альфи до Омеги, коло життя або Сонце. Сонце може проявитися на землі в тій чи іншій формі випромінювання, все тут оживити, дати свою енергію (детонацію до поділу клітини), але не залишитися. Увійти, виразитися і піти.

Листя восени опадає і гине, а накопичена енергія – згорає, переходить в іншу якість, але не залишається. Стан вічного двигуна (сонця), природи фотосинтезу в нашому розумінні вічний, але не вічний у природі Духа. Природний вічний двигун, природа випромінювання нашої Зірки, теж не вічний. Через 5,5 млрд. років цей процес завершиться, дуже шкода, але він неминуче завершиться.

Частина – 2

Повернення 6 одиниць Світла (всередині себе)

– Усі духи від Бога виходять і до Бога повернуться. Що повинно повернутися?

Бо всі із Нього, Ним і до Нього. Йому слава на віки, амінь (Рим.11:36). Повернути потрібно шість одиниць Світла. 150 (містичне число), три П’ятидесятниці або Тіло Божого Єства Тілесно – 150 тисяч одиниць Світла, Любові, Правди. У процесі розширення свідомості (ум, розум, мудрість), 666 потрібно повернути на круги своя і включити в систему цінностей 150 одиниць Світла (у троїстій моделі – тисячі).

Тут є одна небезпека. Якщо ти не повернеш усередині себе, вони не повернуться. Це у Христа, в макро, а в тебе? Слуга Мій Мені нехай слідує, і там, де Я, там і слуга Мій буде; і що Я створив, і ви створите, і більше цього створите (Ін.12:36;14:12). Тому свої 6 одиниць Світла ти повинна повернути у Свої 150 одиниць Світла.

Як це зробити? У Літургії показані всі характеристики Божества Тілесно. Ти, як Божество – індивідуальна форма. Потрібно абсолютно уневажнити свою особистісну природу, тобто відключити аналіз. Віра, сприйняття цінностей за природою бачення і слухання, передбачає чисте сприйняття – від щирого до щирого. Не через дуальну свідомість, аналізуючи формат програми, мисле-форми, систему вираження. Аналіз – наприкінці, коли ти сама програма. Коли ти в програмі, то в процесі тобі дозволено: з лукавим по лукавству його (Пс.17:27), тобто аналізувати, але (тут небезпека) – не належати.

Практичні заняття – завжди категорії Віри. Система проста, Євангельська: людино, відкинь себе, і все, що ти робиш – роби по Вірі. 11 розділ Послання до Євреїв декларує технічний бік питання – стан Віри в процесі навчання, в процесі програмування.

ВІРА (ген Неба) – чисте сприйняття судів Милості. Інформація приймається навіть неправдоподібна, на перший погляд дуальної свідомості – нонсенс, тобто те, що неможливо спроектувати на жоден фізичний закон нашого виміру (здавна люди такий прояв називали дивом). Ось тому ВІРА – упевненість у невидимому і (на підставі цієї упевненості) здійснення очікуваного – проявлена форма вираження Духа. Авраам повірив у неіснуюче як у існуюче, тому через ВІРУ став отцем усіх народів.

Маючи інформативне завантаження, що Життя вічне, це Знання Отця і Сина (Ін.17.3), програмування свідомості відбулося: Закон (Десятослів’я Мойсея) і виконання (Заповіді Блаженств). Коли вони проявлені у свідомості (не усвідомлені), то первинний рівень їхньої проекції, як виходу або самовираження (Отця і Сина), але вже Святим Духом – це позиція Віри.

Ген Неба, зачавши (Царство Небесне всередині, в землі – слуханні) проявляє індивідуальні характеристики кожної свідомості у Судах Милості з особистісного Неба, тобто якщо серце ваше не судить, то нема на вас гріха (1Ін.3:19). Коли така позиція відбулася і серце не судить (не за все) – процес пішов. Хто буде звинувачувати обраних Божих? Бог виправдовує їх. Хто засуджує? Христос помер, але й воскрес, Він і клопочеться за нас (Рим.8:33-34).

Інформація входить через слухання у внутрішнє за завісу (завіса – плоть), за межі фізичного сприйняття. Все, що ми знаємо, розуміємо (дуальною свідомістю) свідчить про те, що ми бачимо або чуємо, те, що можна довести дослідно. Наука – це завжди доказова база, експериментальна форма, що доводить ту чи іншу теорію або думку.

Віра теж має доказову базу – впевненість у невидимому і прояв цього невидимого – прояв Духа у форматі свого вираження. І, якщо система побудована правильно: людина абсолютно відкинула себе і повірила в неіснуюче, як у існуюче, то це неіснуюче проявляється у матеріальному середовищі, навіть якщо воно невидиме в нашому світі. Існують досить тонкі чутливі прилади, які можуть вловити вібраційні хвилі тієї чи іншої енергії (грубої, тонкої).

Будь-яка форма вираження Духу (проявлений енергетично) детонує середовище, не тільки предмети (груба матерія), а й живі істоти, повітря. Дух, проявляючись у цьому середовищі вносить зміни, середовище змінює свої характеристики, і віруюча людина отримує обіцяне – результат зусиль. Але умова тільки одна – людино, відкинь себе. Не для знамення, не за нагородами, а для спасіння душі. Для тебе це вже у вторинному сенсі. Це для когось. Що мається на увазі?

Усякий, хто відверне грішника від хибних шляхів його (до шляхів добра, з хижака в жертву) покриє безліч гріхів своїх і врятує душу свою від смерті (Иак.5:20), але це у вторинному сенсі, спочатку грішника. На підставі цього, вже як нагорода для тебе (завжди в останній фазі) – у серці проявляється Радість Духа. Ще одне дерево у твоєму особистісному Раю, яке приносить плід – повернення цього Духа, Він зробив свою роботу – відвернув грішника від злих шляхів його, тобто поміняв координати свідомості людини. Стара її природа була переорієнтована з темряви до Світла і спрямована на Хрест Синів Людських. Щойно він узяв Хрест – можна зробити паузу, але не надовго, бо одному йому не донести, обов’язково має бути той, хто підхопить – Симон Киринеянин. Тому ти посилаєш тих чи інших Духів (то Симона, то Петра, але нічого особистого).

Базова інформація повинна мати завершальну характеристику або коло життя, тобто вона повинна вмістити в собі весь спектр цього Вчення, навіть якщо вона виражена буквально одним реченням.

Віра в системі самовираження, завжди виконання тих чи інших обітниць, тебе з Причиною, Причини з тобою у комусь (не обов’язково людина). Акцент йде на людину, але людина може відігравати, у цьому випадку, другорядну роль. Твоя позиція – це середовище, у якому ти перебуваєш: кожен перебуває у тому, у чому призваний (1Кор.7:20).

Твоє завдання: перевести сліпих через дорогу, тобто з першої категорії синів прокляття в категорію Синів Людських (з хижака в жертву), взяти під контроль несення Хреста, щоби прославився Син Божий.

Отче! Прослав Сина Твого, та й Син Твій прославить Тебе; глас із неба: прославив і ще прославлю. Тих, яких Ти Мені дав (не я взяв, нічого особистого) Я зберіг, і ніхто не загинув, окрім сина погибелі, хай збудуться Писання (Ін.12:28;17). Оберігати потрібно тільки від світу цього: діти, бережіть себе від світу, бо весь світ лежить у злі (1Ін.5:18-19).

Син загибелі

Син загибелі – диявол або сатана. Той, кому Я, обмокнувши кусок хліба, подам. І після цього куска увійшов у нього сатана (Ін.13:26-27) – син загибелі. Це проєкція на стан надсвітового проявлення Духовного Всесвіту, природа позачасова (до буття світу), до того, як це проявилося в людях; у системі іншого виміру, в категорії Синів Божих. 12 Херувимів, 12 Серафимів (і Престоли) на Небі, й на Небі ось такі «чудеса» творяться, але у Духів й між Духами. А тут, на землі – образна проекція, відтворення відзнятого там «фільму», щоб тобі зрозуміло було, що там відбувається.

У Юди Іскаріоті не був одразу син загибелі (диявол і сатана), хоча були в нього всі передумови: він носив скриньку, туди скидали все срібло (Слово, це містичні речі). Він усе накопичував, якщо кому треба – допомагав. Здавалося б, добре робив: допомагає людям жити, але це не зовсім те. Чому?

Новозавітна модель Любові не приймає нічого, а тільки віддає. Модель розміну, всілякої форми митної служби – не прийнятна. Там потрібно просто все роздати, чинити по Любові, тому що ЛЮБОВ – це єдина категорія з усіх проявів Причини, яка не шукає свого, все покриває, вірить, надіється, уповає, живе і животворить усе навколо. Вона не хижак, а жертва – самовираження і самовіддача. Усе інше, крім цього Духа, має ту чи іншу ущербність по відношенню до відтворювання формули Життя, вона має ваду, тобто не в чистому вигляді.

Тому ЛЮБОВ є сукупність досконалості (Кол.3:14), сукупність Трійці, Отця, Сина і Святого Духа – Любов. Тільки Бог Досконалий. Хочеш перебувати з Богом, у Бога й самовиразитися від імені Причини – будь Нею, не шукай свого, все покривай, усьому вір. Не можна всьому вірити (люди так думають) – йди наперекір усьому, не слухай нікого, навіть якщо тебе навмисне дурять, і ти це бачиш, однаково – Вір, і ти будеш виправдана там, не тут (врешті-решт і тут). Важке заняття дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися в ньому (Еккл.1:13), але треба, бо без віри догодити Богові неможливо! Амінь! Евр.11:6).

Діла віри

Діла віри мають сім ступенів розвитку (2 Пет.3-11). То ви, докладаючи до цього все старання, покажіть у вірі вашій доброчинність, у доброчинності розсудливість, у розсудливості стриманість. Від чого? Утримуватися потрібно від своєї особистісної хижацької природи – не їсти з кров’ю. Перед Богом – це блуд, тому що ти поміняла координати свідомості. Стриманість – первинний формат благочестя (одна з п’яти Великих Таємниць). У стримані терпіння: терпінням вашим спасайте душі ваші (Лк.21:19). Цими двома категоріями внутрішнього змісту складено іспит на благочестя.

Велика благочестя таємниця: Бог з’явився у плоті, виправдав Себе в Дусі, показав Себе Ангелам, проповідувався в народах, прийнятий вірою в світі, вознісся у славі (1Тим.3:16). У цьому випадку вже Бог (такий статус у тебе, він нарощується) й Слава Божа у вас перебуває, зростає до міри повного віку Христового (Еф.4:13). Слава Божа, не слава людська, не можна плутати.

У цій благочестивій категорії – поглядати сиріт та вдів у їх скорботах та берегти себе неоскверненим від світу (Як.1:27). Діти! бережіть себе від ідолів (1Ін.5:21). Це таємниця внутрішнього відношення з Богом: Бог у тобі. і ти в Ньому (але в таємниці).

Оскільки ти не один такий, знаходиш собі подібного – подібне притягує до себе подобне (закон), то в цьому випадку – братолюбність. Любов не шукає свого, але є притягання, бо добрі діла сховатися не можуть (хоча вони й таємні); коли сходить сонце – все ясно, все явне світло є, все оголене й відкрите перед очима Його (Євр.4:13).

Братолюбність – Любов Причини до Причини. Сини Божі завжди жертвують один одному самого себе без залишку і цим вони збагачуються та множаться. У протилежному форматі – йде обкрадання.

Братолюбність – формат Абсолютної, всеосяжної жертовності Духа Причини троїстої моделі індивідуальності – іншому Духу, щоб із двох вийшло одне – Любов, цілісна природа.

Ось тому Причина тоді проявляється як Причина (Бог усе і в усьому), коли тебе, людино – не існує. Є образ, але всякий образ – минущий, Подоба – залишається. Тому Любов підноситься – проявляється в Тілі Радості.

Перша радість – Перший Завіт, друга радість – Другий Завіт. Христос каже: радійте і ще кажу: радійте! У кінцевій фазі Два Праведники – Два Ангели: біля ніг і біля голови після Воскресіння Його – Єдине Тіло Святого Духа, Воскреслий Христос або Тіло Радості.

Воно йде в Причину – в Абсолют. Воно розчиняється – скрізь і ніде, все і ніщо. Воно – множинність і ціле одночасно. Тільки Чиста Свідомість може споглядати Причину. Не бути причетним, а бути у послухнянстві. Бути причетним у вторинному змісті, коли буде таке послухнянство, але самому ніяких дій у системі вираження докладати неможна. Тільки у системі послухнянства, тоді це правильна форма.

Тобі потрібно протистояти собі: Царство Небесне силою береться, і застосовувані зусилля підносять його (Мф.11:12). Зусилля – вираження усіх твоїх внутрішніх сил; твоєму людському Духу (Дух є сила) потрібно прикласти зусилля у відкиданні себе і ухилятися від середовища, якщо воно до тебе прилипає, від зла, бо весь світ, у якому ти живеш – зло. Вийдіть із середовища їхнього і відокремтеся, і Я прийму вас, і будете Моїми синами і доньками (2Кор.6:17-18). Тому докладання зусиль у відкиданні себе – це єдине, що потрібно робити, все інше – Бог дасть.

Бог творить у людині Себе Самого

Фізичне тіло (дім) має сім рівнів самовираження. Самовираження (дві позиції): обкрадання (сприйняття) й віддача (жертва). Центри (чакри) йдуть по хребту до мозочка. Сім рівнів: земля, вода, повітря, серцева, вогню, корона. Їх рахують не зі спини, а спереду. Чому?

Дуальна свідомість людини завжди інертна, вона змушує людину йти вперед: шукати, завойовувати, красти, віднімати – немає іншої свідомості. Людина сконструйована за образом Божим (ми зараз говоримо про образ). Так ось, у зовнішній формі занепалості (фізичне тіло) – це система покарання Божого людині, яка втратила подобу. Нічого доброго в людині (зовнішній), тим більш у системі її сприйняття чакр – нема. Люди кажуть: «розширена серцева чакра», «корона світиться» – все від лукавого. Чому?

Усе від Духа. Дух – Причина, початкова і кінцева фаза сприйняття свідомості. Оскільки людина образ Божий – створив Бог людину за образом і подобою в шостому дні (Бут.1), то сьомий рівень (корона) не в людині, вона над людиною. В людині тільки шість і більше бути не може. Восьма – коли корона стає тобою. У тебе є чотири кінцівки, і ця дуальність (ти розділена) присутня в тобі як замкнутий енергетичний цикл. Ти – реактор, можеш вічно працювати, але за умови: якщо в тебе два серця, тобто внутрішня і зовнішня природа помінялися своїми місцями.

Тому, якщо людина фіксує свідомість на якійсь чакрі й поширює це в середовищі, вона може недобре закінчити (починається хаос свідомості). Людина сконструйована, навіть у покарання, настільки гармонійно й самодостатньо, що краще її не чіпати.

Людина, образ Божий має здатність у зовнішньому вираженні заповнити своєю енергією і взяти під контроль увесь Всесвіт. Кожна її клітина – Зірка в тій чи іншій Галактиці (в тому чи іншому органі), вона Абсолютна. Перша чакра (землі) у своєму апогеї випромінювання має енергетичний потенціал, що дорівнює 100 нашим сонцям. Уявляєте, яка енергія в людині!

Як правильно вчинити? Не відкрити, а закрити «перше, друге, третє, шосте» око, тобто заснути. Закрити будь-яке розуміння, бачення або реакцію на середовище. Це єдине зусилля, яке необхідно докладати над собою у відкиданні себе і всього, що з тобою пов’язано.

Коли цей процес буде усвідомлений, вийшовши за межі цього виміру, середовище на тебе жодним чином не впливає, і ти на середовище жодним чином не реагуєш. Тільки з цього моменту, коли ти упокоїлася від усього (увійшла в суботу), тільки на цій підставі Бог починає творити в тобі Себе Самого – все нове, нове небо і нову землю, давнє минуло.

Але, на початок Він занурює тебе у воду – у Слово, ти там потопаєш – перший Потоп, перше Хрещення твого старого світу, занепалої природи дуальності. Прийняла це Слово й потонула, захлинулася, бо не витримуєш, не можеш залишитися на плаву, свідомості не вистачає, нема опори.

Первинна форма образу Божого, дана тобі в покарання як дуальність, але в природі восьми душ (Ной, Сим, Хам, Яфет і їхні жони) – подвійний жертовник, восьмигранна природа дуальності твоєї первинної форми покарання (не милості), але те, що прийняла вірою (Ной 120 років займався цим). Весь Закон збудувала (Ковчег) і кожної тварі (всіх духів, створених і виражених в образі) помістила туди (вони самі зайдуть) – це ти сама, конфігурація всього Закону, світобудови.

Ковчег Завіту – первинний рівень, але це завжди Віра, немає твого знання, тобі сказали, і ти робиш. Бог проявляється через тебе, ти спостерігаєш, ти – співучасник у Небесному званні.

У Ковчегу три яруси – троїста модель твоєї природи, і кожної тварі по парі. Дуальність ніхто не відміняє, ти покарана цим. Але, що ти виносиш з першого світу, з твоєї ветхої природи життя? Ось тут потрібно уважно поставитися до процесу.

Ім’я Ной: він прославить нас у ділі рук наших при культивуванні землі (Быт.5:29). Кого нас? Усе, що було з тобою пов’язано в системі заохочення і покарання Причини. Адам – душа жива, був покараний. Для того, щоб усі праведні діла (від Адама до Ноя) були проявлені (позиція діянь по вірі) або діла рук (твої напрацювання), ти переносиш як таємницю (славу) свого діяння перед Богом в Абсолютній індивідуальній характеристиці, притаманній тільки тобі. Праведність – послухнянство за Вірою.

Це єдине правильне огранювання або характеристика тебе, як каменю (Віра). Якщо Народжена Згори – ти вогнистий камінь, ще не Сонце, але вже сяєш. Це єдине, що ти з собою забереш із цього світу, з тієї ветхої природи покарання, в якій ти перебувала. Забереш у Чистому, первозданному вигляді – Закон і його виконання. Виконання може бути тільки на підставі послухнянства. Береться тільки пара – Отець і Син, Закон і його виконання, але на підставі однієї первинної форми – послухнянства. Адам із Раю був висланий за окаянство, за непослух. Покаяння і послухнянство, природа цієї дуальності (прийняв і виконав) разом у цьому Ковчегу.

Твоє серце – це Ковчег Завіту. Закон (Ковчег, усі три яруси і все, що в ньому) не потоне – ти сама його будівельник і виконавець, але в первозданній природі всього, що є. І сорок днів ллється вода: відкрилися вікна небесні і двері великої безодні (Быт.7:11) і ллється дощ із Неба, як Милість із пелюсток троянд.

Від першого світу залишиться тільки ця дуальність, все інше буде потоплено Вченням. У цьому випадку, ти чекаєш деякий час, пристосовуєшся до нового середовища, до нового світу в Райдузі Завіту, Вчення проектуєш на ті чи інші процеси, але тебе, вчорашньої – немає. Ти перейшла в інший вимір цінностей до моменту відвідин.

Момент відвідин – Трійця, яка прийшла до Авраама. Новий цикл – зростання Слави Божої у Сині Людському (Віри). Твоя свідомість долучається до проявлення Духа. Дух проявляється через тебе, ти себе Йому присвячуєш. Сарра повірила, і Бог дав їй сім’я, так само, як і Марія повірила, прийняла чисто, і сталася детонація. Дух детонує силою вираження.

Але, і це не кінець. Потім усі твої напрацювання, прояви Одкровень хочуть мати над собою Царя. Перший Цар Давид, але на початку Савл, і ти розумієш, що це не від Бога – це від тебе. Потім Давид, потім Вавилон, і так до Христа.

Це складний шлях і його потрібно проходити тут і зараз, усередині і від зовні. Потім ще й послужити: зайти на висоту, полонити полон, роздати дари Святого Духа людям, і тільки після цього … все.

Ось тому Христос сказав: Я Шлях, Істина і Життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене (Ін.14:6), бо, якщо не так як Я – людині неможливо.

Частина – 3

Фаза безчасся

У Третьому Завіті Святого Духа прояв цього Духу у знятті печаток зі Слова. У Одкровенні Йоана Богослова описано, як Бог знімає печаті і що роблять Ангели. Зняв печать – кошмар та жах, і так аж до повного знищення ветхої природи людини. В кінці – перемога. Апокаліпсичні моменти всі проходять і в Дусі, і явно. Явно (індивідуально, зовнішня форма) – максимум на 1/3, взагалі 1/10 (днів десять). Якщо ти у егрегорі Церкви, то над тобою, можеш тільки спостерігати. Одиницям Святим (містикам) вдавалося пройти в цю природу. Усе інше – нереально, нікому не вдавалося зняти всі печатки і прорватися в Небесний Єрусалим. Індивідуально – це неможливо. Людині – це неможливо.

Десятина Богу – завжди індивідуальні характеристики. У загальному спектрі, в егрегорі, у Церкві – завжди безпечніше. Такі Завіти, такі обітниці, така форма проявлення Вчення. Бог наводить аналогію з бджолиним вуликом – множинність у цілому, підпорядкованих Єдиному Закону, кожен на своєму місці. Тому Церква Бога невидима, стовп і утвердження Істини (1Тим.3:15). Чим ширше шатро, тим краще, завжди Покров Неба.

Ми увійшли у фазу безчасся. Весь формат Писань (зовнішній, внутрішній), формат ментальності, образності, усі Великодні (єврейські, православні, католицькі) як форма єдності всіх Вчень – усе злилося в одній проекції. Сама природа каже про те, що ми перейшли точку неповернення. Кінець неминучий і невідворотний, ми всі йдемо до одного завершального кінця. Узято «тайм-аут» на 5 років (міра людини).

Природа людини за 5 років видозміниться з нашою допомогою. Потрібно повернути серця батьків дітям, і непокірним образ думок праведників (Лк.1:17). Усі заблукали і позбавлені Слави Божої.

Фаза безчасся – плинність свідомості. Свідомість спрямовується в одну велику річку. Якщо раніше в кожного був свій острів, якір, за який можна було втриматися, якийсь монастир, свої закони, знамення, чудеса – все це минуло. Ми увійшли в фазу загального поля Вчення, тому від вас буде залежати, як це Вчення буде інтегруватися в свідомості людей.

За всіма пророцтвами, починаючи від Апостольських часів, коли прийшли до Божої Матері люди з півночі, Вона сказала: дім Мого перебування тут (Україна). Преображення світу буде зі сходу, від берегів Дніпра на захід. Київ на одному меридіані з Єрусалимом і Візантією, один часовий пояс. Третій Престол – Завіт Святого Духа – Київ, Україна.

Щойно стримувальна форма дуальності соцтабору впала, всі язичницькі (шаманські) форми, як на пострадянському просторі, так і в усьому світі (Китай, Монголія, Азія) – все повернулося на круги своя. Це добре.

Викристалізовується, підвищується рівень сприйняття загальної планетарної ментальності (східної, західної) в цифровому проявленні свідомості, все комп’ютеризовано.

Містика як таємниця, прихована від століть і родів у тій чи іншій формі Вчення, перестає бути – все таємне стає явним. Язичницькі форми, Сонячні релігії світу, християнська модель західного розвитку, зараз проявлені в повному обсязі. Усе повернулося на круги своя, як тисячі років тому, але в такому форматі ясності існуючих процесів, коли високі свідомості почали моделювати ситуацію під загальнопланетарну природу форми розвитку, тобто Шоста космічна раса – Людина Землі.

Ось це остання фаза перед приходом анти-світла, тобто проявлення дуальності у своїй первинній природі темряви. Ця свідомість об’єднає всі форми розширених свідомостей і проявить природу повноти вираження – людину «у всій її красі», людину гріха і смерті.

Зараз стоїть нелегке завдання. Війна двох начал, двох природ у самій людині. Природа дуальності має бути зневажена, не проявлена, як зараз, а зневажена. Це найскладніший момент. Механізми є в повному обсязі, все присутнє, але зараз останній поділ світу, останній поділ людини, її індивідуальності свідомості: або-або. Загинуть мільйони, це їхній вибір, але після того, як цей вибір буде надано.

Фаза безчасся – індивідуальний підхід свідомості до Причини. Кожен має відповісти на запитання: де, з ким, навіщо, чому, і що в результаті для мене особисто. Час зупинився. Час вираження Вчення закінчився. Час – категорія вираження Слова, завершення кола життя, фаза, проявлена в генетичній природі поколінь. Тому фаза безчасся – вибір: або-або. Усі все знають, розуміють і дають звіт.

Це найскладніша фаза, тому що це вже спасіння – результат проявлення Вчення у свідомості homo sapiens.

Тому, коли всі Вчення виступають у єдиному цілому, програмування свідомості відбулося до ступеня вираження життя, і настала ера космосу (завоювання найближчого і віддаленого космосу) – проявлення людини Землі. Шоста космічна раса (людина гріха і смерті): Земля, це наш дім, ми бережемо природу і будемо тут жити.

Ні, неправильно. Небесний варіант передбачає перехід у фазу іншого виміру тут і зараз, із новою законодавчою нормою проявлення свідомості – Любові до Причини; в останньому варіанті не тварних процесів природи свідомості – консолідованій фазі Боголюдини, Єдиної свідомості Причини. Цивілізація до цього підійшла. Ми стоїмо на порозі – преображення або смерть, або-або, третього не дано.

Тому від вас залежить дуже багато. Бог спитає з кожного. Благовістити – необхідний обов’язок мій, як Апостол Павло каже: і горе мені, якщо я не благовіщу (1Кор.9:16). Постійно, 25 годин на добу, скрізь і в усьому. Такий Закон, такий порядок цінностей.

Тіло Радості

За Євангельськими текстами, коли було вже Воскресіння, Іоанн і Петро увійшли до гробу. Іоанн перший підійшов, але посоромився увійти, а увійшов Петро (Ін.20:7). Коли жінки (жінки-мироносиці їх називали) прийшли, вони виявили не тільки пелени, що лежать (де лежало Тіло Христа), а й двох Ангелів, що сяяли, мов світло Сонця, одного – біля глави, іншого – біля ніг. Це два Завіти (Перший і Другий), Отець і Син, а Тіло Христа – Тіло Радості. Це вже Тіло: Два Ангели разом Третім (у Завіті Духа). Син пішов до Отця, розчинився в Абсолюті.

Вони можуть бути разом у Тілі тільки на підставі Третього. Як тільки Третього немає, немає ні одного, ні іншого. Третій – Воскреслий Христос, Тіло Святого Духа, Тіло Радості. Два Ангели – два службові Духи – П’ятикнижжя Мойсея і Заповіді Блаженств.

Благодатний блакитний вогонь – плазмова свідомість Христа, зафіксована поза часом (у певній точці простору-часу) – те, до чого Я вас веду.

Частина – 4

Жона, осяяна Сонцем

Ніхто, пивши старе вино не захоче одразу молодого, бо каже: старе краще (Лк.5:39). Це психологічний стан – інертність свідомості.

У Літургії розміщене фотографія, де на фоні Галактики – наш Логотип, Хрест Трьох Завітів, загальне програмування. У цьому графічному зображенні уся структуризація системи цінностей Всесвіту; усі категорії свідомості тут оптимально виражені, що було напочатку, буде в кінці. Все що між ними, це напрацювання, зростання у статус нульового циклу.

Іоанн, улюблений учень Христа, сказав: Жона, осяяна Сонцем – Божа Матір. Виявляється, Трійця (Отець, Син, Дух), той Бог, у якого ми усі віруємо, усе віддав у Її руки; вдяг на Неї Корону – владу над усім, що є, було і буде. Господь учинить на землі дещо чудне: Жона спасе Мужа (Єр.31.22). Для прадавнього містика це було несподіванкою (якось усе не за схемою). І це зрозуміло, бо на той час ще не було відкрито, що Вона – це система первинної та кінцевої формули Життя (Святого Духа).

Вона – структуризація або законодавча норма всіх проявлень Життя: Отця Світів (Закон), Вона ж – Десятина, Вона ж – внутрішня форма детонації і народження, збереження цього циклу Життя (Син) і в кінцевій фазі – Святий Дух, який наповнює і Отця, і Сина; Вона дає всьому Життя, Четверта Іпостась, перехідна модель у четвертий вимір – Жона, осяяна Сонцем; під ногами Її місяць, на голові Її вінець із дванадцяти зірок (Одкр.12:1).

Людство уперше в історії чує проявлення Слави самої Причини (без посередників) – Слова позамежні людській свідомості. Через інформацію, доступну до усвідомлення, смертні плавно перейдуть у статус безсмертних, у статус Богів, тому Причиною споконвіку було задано програму: те, що було на початку, буде в кінці. Програмування спрацювало і усі ми спостерігаємо кінцеву фазу: саме середовище, динаміка розвитку цивілізації свідчить про це.

Оскільки, на Господа я уповатиму (Пс.90:9), то останній штрих до картини – це безкомпромісність проявлення Причини: Абсолютне, тотальне обрізання від середовища і проявлення Причини в тобі. Складно не повестися на спокуси лукавого, давнім Святим це давалося з напругою усіх систем природи людини. Не усі могли витримати, тільки за особливим обранням. Зараз можливість є у всіх, але система залишається незмінною.

Інформація та її наповнення

Немає нічого таємного, що не стало б явним (Мк.4:22) – нічого не існує таємного від початку виникнення і до кінця не тільки цього Всесвіту. Уся інформація початкова і кінцева: усіх Вчень світу; усіх форм проявлення еволюції свідомості людини (людина дика, людина розумна і Боголюдина); усі категорії Слова (сина прокляття, Сина Людського, Сина Божого). Усе явно, повний спектр, усе почало бути – уся картинка оживає.

У давні часи свідомість була чистою і сприйняття середовища було глибинним, проникала у суть речей. Деякі вирази, значення слів, звуків мало інше забарвлення, але зараз усе поступово втрачається до ступеня голої інформації, не наповненої змістом.

Багато інформації не завжди добре, бо не дає можливості вібрувати свідомості, і свідомість стає грубою. Коли інформація має спектр (її розширений зміст) і розставляє акценти на чуттєвий рівень, вона переходить у внутрішнє за завісу і відчувається. Через Слово у внутрішній людині проявляється світовідчуття, яке дає повну картину процесу, дає змогу свідомості вібрувати, вона стає гнучкою, еластичною, і її реакція на інформацію адекватна.

Сучасна термінологія, якою користуються люди у спілкуванні, а тим більше її убогість по формі й змісту, не дає необхідного світовідчуття. Ось тому, коли просто інформація, складно достукатися до серця. Люди кажуть: серцем чую, тобто не чую самої інформації, а чую її тональність, чую гармонійність вібраційної хвилі, яка дає внутрішньому світу картинку, образ, але цей образ наповнений.

У Євангельських текстах зустрічається такий акцент: жінки прийшли і кажуть Петру й учням: були біля гробу і не знайшли нашого Вчителя, а Ангели кажуть, що Він воскрес. Інформація, здавалося б серйозна, але здалися їх слова пустими, тобто не наповненими змістом.

Сама інформація – 1/3 справи, це фізичне тіло, картинка без змісту. Наповнення – це системність вираження Сил Духа на рівні вібраційної хвилі, пов’язаної зі спектром Світла почуттів – стану як формули Життя, землі (чуття). Просто інформація дає свідомості синів прокляття (першій фазі сприйняття) критичну оцінку, тому що дуальність передбачає категорії добре-недобре, так-ні, потрібно-не потрібно. Другий рівень – «так» (не «амінь»), бо немає повного твердження, не пройшло у внутрішнє за завісу, не виразилося в наповненні чуттєвого рівня, без залучення емоцій, чисте інформативне завантаження (напевно, це добре, і мені це потрібно, я на цьому зароблю).

В Апостольські часи інформацію, Закон усі знали, але чуттєвого рівня, формату жертовності (внутрішнього проявлення добра) людині не було притаманне, хоча Ізраїльтянам сам Бог велів, євреї, як правило музичні.

Ось тому Христос визначив для своїх послідовників, що інформація – добре, але це тільки форма чи образ лукавства (з лукавим по лукавству його). Хоче інформацію – дай йому; не залишайтеся винними нікому нічим, окрім (тут уже обов’язок) взаємної любові (Рим.13:8). Не просто любові, а взаємної. Інформація, яка входить у внутрішнє за завісу і викликає певну внутрішню картинку або вміст (запахи роз, ладан). Супутні елементи, це відповідна реакція, взаємодія.

Є три елементи передавання інформації. Перший рівень – вібраційна звукова хвиля, яка входить до слуху (через мембрану), але залежить від того, як налаштований звуковий сигнал (камертон), тобто система виразу завжди троїста. Я іноді кажу (для людей це позамежна інформація), а думаю про щось інше, Я не вмикаю другої фази – чуттєвий рівень.

Друга фаза – вираження палітри внутрішнього відчуття, співпереживання процесу на 100% при передачі інформації. Але, людська мова, за природою своєю, недосконала. Усе, що можна передати через звукову хвилю, не завжди досягає того ефекту, який переслідується від початку.

Якщо ми візьмемо Писання за основу, як вираження Причини Самої Себе, то Закон (не роби того, не роби цього) – зовнішня інформація без пояснень. У Новому Завіті – розфарбовується законодавча інформація Десятослів’я і виступає в цілісному еквіваленті людської природи. У Третьому Завіті – вона оживає, у неї є цілі й завдання, уся повнота Божества Тілесно і коло його вираження. Цій картинці ще й задана програма – Сила Духу впливу на середовище (контроль над середовищем).

Інформація (первинний рівень) впливає на свідомість, картинка оживає у вторинному розумінні (потім), але Я це кажу Силою Духа (з Третього Завіту, минаючи Другий, застосовуючи ті чи інші елементи, коли це корисно, і є невеликий натиск). Не ламання стереотипів свідомості генетичної природи, але м’яко інформація лягає в системі вираження чуттєвого рівня. Коли це доречно, Я бачу, що настав час розфарбувати картинку, дати їй детонацію життю, ось тоді Я вмикаю систему чуттєвого рівня, причому можна без виразу слово. Час, простір, матерія теж не мають значення.

Інформація – це Хліб (Тіло), а внутрішній зміст, інгредієнти, які забезпечують його корисними властивостями – Одкровення Неба, починаючи з Райських проявлень (Симфонія Життя) до Небесного Єрусалима (Гімну). На початку – інформативне завантаження, потім – підключення, щоби інформація надала повноту картинки.

Можна сказати, що це Закон Завіту Святого Духа. Ти цілковито дивишся на Сонце (як воно пульсує, так ти й проявляєшся), на Трійцю – початкову й кінцеву фазу в усьому спектрі одномоментно (поза всім, поза цим всесвітом). Ось тоді детонація – все починає оживати. І тут не від тебе все відбувається (поза контролем твоєї свідомості, якщо взяти її за 100%), а від Бога Милуючого.

Хочу краще п’ять слів сказати умом моїм, щоби й інших наставити, ніж тьму слів незнайомою мовою (1Кор.14:19), але повного контролю в тебе немає. Людині, в тій природі, в якій вона є на сьогоднішній день – неможливо проконтролювати цю ситуацію. Людина має підкоритися проявленню Трійці. Вона Десятина, вона Божество – тоді немає на ній гріха, вона сама себе не судить, суддя їй Бог, Який через неї виражається. Людина цим сама себе заспокоює і самоусувається, але, звісно, не до кінця (30, 60%). Якщо на 100% – відійде хмарою, але навіщо, вона ще тут потрібна.

Его

За основу береться Закон – дуальність. Дуальність завжди вбачає критичну точку співвідношення із середовищем. Інформація, як правило спонукає людину рухатися в тому чи іншому напрямку: уперед або назад, чи стояти на місці; добре-недобре, так чи ні, тобто треба приймати рішення. Біблійна інформація, яка пройшла критичну зону (твоє его), не шкодить людині (вогонь є, але дереву не шкодить) і ось у цьому суть питання, це велика проблема.

У чому вона? Інертність самого дерева (его), воно перебуває в цілісному стані, Стереотип мислення і життєвий статус («місце під сонцем», соціальний прошарок) зберігає його, віно не хоче виходити за рамки. Але вогонь його оточив, дерево нібито горить, і людському его доведеться йти на поступку. Поступиться місцем інформації за однієї умови: включення Новозавітної моделі чуттєвого рівня, внутрішня її якість, наповнення. І ось тут треба дуже м’яко, з позиції вищого чуттєвого рівня Любові, самої крайньої точки (вона ж первинна і кінцева). Спектр великий, але починати потрібно тільки з Любові. Коли жертовність присутня, тоді его поступається. Его – завжди хижак. Тому вся складність в его. Егоїзм людської природи не має меж. Межі є, звісно, але ці межі обмежують его. Людина така ненаситна егоїстична істота, скільки їй не дай, їй усе мало.

Ось тому первинна форма вираження чуттєвого рівня має базуватися на першій Заповіді: блаженні убогі духом.

Бідний хоче бути багатим, багатий – ще багатшим, дуже багатий – хоче мати владу безмежну й безроздільну над усім одразу, і це нескінченно (над народом, над країною, над світом, космосом, над інопланетянами, над золотою рибкою). А убогий – це його статус, його внутрішня природа. Він не бідний, він не багатий, він – убогий, скільки не дай – йому все одно.

У Біблійній термінології его називається гріховна чаша роду. Егрегор, сила, міць цілого роду. Твої 10% там присутні, ти для них єдина зачіпка (через тебе ми це зробимо – вона прославить нас у справі рук наших). Ці психологічні тонкощі треба завжди враховувати.

Біблійна формула програмування: не вбий, не кради, не чини перелюбу, не забажай чужого – Десятослів’я. Заповідь свята, праведна й добра, але через цю заповідь гріх увійшов у світ, а тому гріх стає вкрай грішний (Рим.7:7-20). Ніхто не може виконати Десятослів’я, через системне падіння у долішню природу світу цього і збудження его (25 годин на добу). Егоцентричність – фіксування свідомості на «я» (я цар і бог, всі інші – мені не цікаві; я хитрий, піду вкраду в таких самих і куплю їх усіх, вони будуть знову мені винні). Так вони думають.

Тому в суспільстві, де законодавчо захищена приватна власність, з’являється відповідальність людини за свою власність. Відповідальність, у тому об’ємі его, в якому вона, як вміст є (якщо взяти за 100%), бере в неї внутрішні сили і ці сили розподіляються на контроль над цією ділянкою. Він вже не хоче красти в іншого. Його сили преображаються, і він робить на цій території корисне: береже, плекає, застосовує технології і отримує від своєї власності ще більше; не дає можливості нікому вкрасти. І інший теж зайнятий – у нього своя власність. Усім добре, коли є така стабільність. Приватна власність має бути захищена. Це аксіома. І це єдина форма, яка в психології его занепалої людини (сина прокляття) дає їй правильне світовідчуття.

Перш ніж євреї увійшли в землю обітовану (вони там не були ніколи), Бог через Мойсея сказав: куди ви ввійдете (за рік, 10, 40 років – ніхто не знає) там кожному визначено ділянка землі. Чи існує вона в природі – не знаємо, але все враховано на цій карті, і кожен іде взяти свою власність. Тому написав Ісусу Навину: на війну не бери того, хто одружився нещодавно; того, хто отримав землю, але не обробив жодного разу. У серйозні заходи, пов’язані з державними справами, питаннями безпеки самої формули життя – не бери його, з нього користі не буде. Він повинен це пережити, він повинен захищати своє, тоді він буде серцем захищати, він патріот. Інакше він найманець, грошей треба багато платити, а ефекту не буде. Але, коли він воює за своє і захищає своє (свою землю, дружину, дітей) – він піде на смерть.

Виховується первинний рівень сприйняття середовища. Зовнішня форма твоєї землі обітованої (твого почутого), твоєї влади над середовищем виховує внутрішню відповідальність за той чи інший процес (не зовнішньої тільки).

Зовнішня форма вираження – можна підтасувати ті чи інші закони, записати, штамп поставити і виконувати – цього мало. Зовнішня форма первинного відтворення міри відповідальності як людини дозволяє внутрішньому змісту, з позиції Боголюдини, подивитися в майбутнє на міру відповідальності за весь процес світобудови. Наприкінці, не зараз. Але почати треба зараз, з малого і акцент завжди на внутрішню людину. Бог так вирішив, почати з малого, але Він мав на увазі кінцеву фазу – Себе Самого, щоб людина була такою самою, як Він.

Йона дерево пожалів, бо воно виросло на його очах за один день. Коли воно росло, він спостерігав і від того, що спостерігав, був співучасником, долучився до цього процесу і йому стало шкода (ми разом росли). Бог каже: Я від одного сім’ячка ціле місто виростив, покоління, тисячі – вони Мої.

Тому міра відповідальності, як законодавча категорія свідомості (підсвідомості) генетично проявлена у всіх людях, найзанепаліших. Її треба збуджувати і виховувати, давати проявитися в усьому. Коли свідомість набуде Вселенської характеристики і відповідальність зросте до меж Всесвіту), можна сказати, що ти Бог. Парадокс полягає в тому, що свідомість не може змиритися на початку.

Убогість Духу і подвиг Віри

Убогість Духу, хоча й перший, немічний рівень, але це серйозна модель, землетрус для свідомості. Чому? Складно втратити відповідальність за свою ділянку землі, будинок, роботу, сім’ю: зручніше верблюду пройти через вушко голки, ніж багатому увійти у Царство Боже (Лк.18:25). Заповідей дотримується (все це зберіг я від юності своєї), Христос каже йому: все, що маєш, продай (не просто викинь), і роздай убогим, а після приходь, йди за Мною, взявши хрест. Багатий відійшов і сам собі думає (всередині усі родичі обурилися): я накопичував, мій батько, дід, прадід з часів Мойсея, коли ми окупували цю територію, я ж усіх їх підведу.

І Він настільки сказав це Силою вираження Духа, що до учнів дійшла ця система цінностей, підходять до Нього і кажуть: хто ж може отримати спасіння, якщо вимоги такі? Так, людям, в тій егоїстичній природі, в якій вони є – це неможливо! Почуття власності в них одне з найрозвиненіших, такий закон цього життя дуальності.

У чому парадокс? Перехідна модель свідомості передбачає кризу – безвихідна ситуація: рятуватися треба, бо так тривати не може (батьки їли манну і ті померли), а тут є шанс, але цей шанс передбачає ламання всіх стереотипів, усього, що є, було й буде. Новий формат, новий виток. Ось ми залишили все, що буде нам? За цим слідує обіцянка (морквина) – усякий, хто залишив дім, дружину, дітей заради цієї перспективи, яку Я намалював, у комплексі, той за життя, тут і зараз, отримає у стократ більше (дружин, сестер, братів, матерів, вівців …).Але, коли ви перейдете на цей виток свідомості, на якісно інший рівень і матимете Вселенську характеристику мислення, збільшену у стократ, ця система цінностей переведе вас у Вічність природи свідомості – відповідальності за середовище по Любові, як жертовність.

Гарний журавель, але дуже високо; синиця в руках, і вона цінна. Парадокс свідомості полягає в тому, що від особистісного его і свого вузенького маленького світу, міри відповідальності за природу свого особистісного життя і примноження того, що дано за правом твого народження, як спадщина, стрибок в Абсолют – повну міру відповідальності як Божественної природи у віртуальному уявленні (теоретично). Практично – складно, навіть якщо є обіцяне.

Єдине, що дає детонацію свідомості і можливість проявлення – приклад або наочний посібник (тут і зараз). Людина хоче бачити (не чути, не уявляти, не фантазувати). Дуальність свідомості не тільки у почутому, а й у побаченому. І коли є миттєвий (у цьому житті) результат, це єдине, що стимулює людину до вчинку.

Це вчинок, це подвиг Віри (не знань, а віри). Немає в людини таких сил. Потрібен наочний посібник: ти хочеш володіти знаннями, якими Я володію? Перш, ніж зважитися, тобі було що втрачати? але «морквина» серйозна (нагорода за горизонтом, яку завжди видно). Коли за горизонт забігла (неможливо, але так виходить), і поки біжиш, усе зрозумієш – его виснажиться. Померла, але з останніх сил, будучи мертвою, ти маєш одну мету – з’їсти «морквину» і все єство, всі системи працюють тільки з однією метою. Виявляється – це еліксир Життя.

Частина – 5

Зневаження первородного гріха

Адама і Єву вислали з Раю (це алегорія), але щоб повернути все на круги своя, було сплачено ціну, бо відплата за гріх – смерть. Це не вміщається у свідомість людини, тому потрібно приймати тільки Вірою.

Символ Віри, ухвалений на Нікейському Соборі, каже прямо: віруємо в Отця, Сина, Святого Духа, і подробиці про Христа: народжений від Діви Марії, був розп’ятий, помер і воскрес (усі акценти розставлені).

Тому вірою треба брати, що Він помер і Воскрес, причому, за тебе особисто, зробив Він це не даремно. Те, що за гріхи світу, за євреїв, ти тут ні до чого, а саме за тебе особисто цей процес відбувся. Тобі треба тільки повірити, матриця цього Вчення виразиться у свідомості (включається особистісний процес).

Початки Вчення

Ідіть по всьому світу, до всіх народів, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх усьому, що Я повелів вам (Мф.28:19).

Що Він мав на увазі? Первинна форма проявлення свідомості в макропроцесі природи буття. Це початки Вселенського Християнського Вчення. Чотири параметри: вчення про хрещення; про покладання рук; про воскресіння мертвих; про суд вічний (Євр.6:2).

Коли ти зійдеш на висоту і полониш (інформацією) таких самих, як сама (тебе полонили свого часу, хто веде в полон, той сам потрапить у полон (Одкр.13:10)), цим самим визначаєш зону свого впливу, співвідношення із середовищем (мікросвітом, тебе як Боголюдини) і макросвітом (усе, що крім тебе). Але ти – центр Всесвіту, Альфа й Омега, початок і кінець усьому; без тебе не може бути нічого й ніколи, через те, що Ти – усе Суще, втілення всього, що є, було й буде; усе інше – до часу, це процес. Це доросла природа свідомості.

Якщо початок святий, то й ціле. Початок – первинна форма Євангелізації, декларативна форма проявлення Вчення, пропущене через призму твоєї свідомості. Щойно розставлені акценти і ти окреслила коло свого впливу (рідні, знайомі, друзі, вороги) ти починаєш у колі свого життя проявляти системність свого впливу.

Системність у троїстості природи цього Вчення. Хрестячи їх в ім’я Отця (раз хрещення), і Сина (вже два хрещення) і Святого Духа (чули, але не розуміють). Твоє завдання – Хрестити в ім’я Трьох. Розширити свідомість до їхнього розуміння Отця, Сина і Духа. До розуміння! Хрест передбачає систему координат розширення свідомості – до меж всесвіту. Тривимірність передбачає об’ємність – внутрішній зміст, наповнення системністю передавання інформації – Знання (навчіть усі народи).

Тому будь-яка форма образності тобі слугує, як наочна агітація, що ілюструє ситуацію в тому чи іншому її проявленні – Слово про Хрест (не про Христа), ти для них Христос. Як Павло каже: якщо Христа, про якого я кажу, ви не бачили і не знаєте, беріть приклад з мене, я ваш Христос. Він правду сказав, по-іншому людина не зрозуміє.

Усяке Слово про Хрест для тих, хто гине, юродством є (1Кор.16:18), воно не вписується в стандарти нашого розуміння середовища. У чому загибель? Загибель у неминучості – фіаско завтрашнього дня, природи смерті (все у світі тимчасове і тлінне). Щоб не продовжувати агонію цього усвідомлення, потрібна «морквина».

Системність передбачає організованість. Система без організаційних якостей не працює. Хаос не може подовжувати свідомість людини, не має здатності до стимулювання гнучкості, до сприйняття інформації, яка дедалі розширюється, стоншується і поглиблюється. Це процес із мікро в макро, тому об’ємність, Хрест.

Тому всяке Слово про Хрест передбачає ламання стереотипів, зміну системи цінностей у системі координат мислення. На початку – хаос, парадокс свідомості (вчора – знали, сьогодні – забули, завтра – не знаю, чи буде що, він каже, що буде і я схильний йому довіряти). Чому? Народ слухає, піду і я послухаю, люди кажуть, що правильно говорить. Це процес, з нульової точки.

Кінцева фаза – ступінь досконалості троїстості природи нашого виміру (люди Богом назвали, у кожній релігії по-різному, від цього система не змінюється). Наочний посібник завжди перед очима (натільний хрестик, як формат). Хрестик на труні, у капличці, на камінчику, у різьбі того чи іншого художника, в орнаменті. Перехрестя доріг, будь-яка форма вираження природи в кольорі, дві палички схрестилися, чотири пелюстки у квітки – нагадування, видимий образ. Це надає тобі сили, бо сама природа, суть речей, середовище навколо тебе каже про це – ти не самотня, ти не залишена.

Свідомість – вічна, первинна і кінцева категорія цінностей природи людини. Вона має Божественну характеристику: орел, який піднімається від землі до тіла Духа. Тому, поки що приховано, воно перебуває в таємниці. Ті невидимі Сили (Дух є сила) впливають на свідомість, показуючи тобі у видимому образі нагадування про стратегію розвитку, приведуть тебе до точки відліку в кінцевій фазі (воно ж є початок) – до розкриття Слави, все таємне стає явним.

Ось це і є несення Хреста. У процесі несення Хреста – все утвориться, все почне бути, дасть тобі Новий формат Життя. Свідомість розшириться і вибухне, як наднова Зірка, і освітить весь Всесвіт. Як блискавка від сходу до заходу – це про Хрест.

Про вінчання

Вінець – кінцева фаза Вчення (спасіння). Вінець Правди, бо Правда сходить із небес і твоя природа, осуджена Милістю, підноситься від землі в стрітення Господу. Правда спускається як нагорода з Неба – Корона. Ще не зійшла на Небо, але вже Коронована і входиш на Престол у Короні. Тому вінець спасіння (у Біблійній термінології) – це справедливо.

Обряд одруження з використанням атрибутики вінця не ілюструє ситуацію, він суперечить природному циклу біоритмів, і несправедливо по відношенню до природи людини. Це багаторівнева інформація, потребує час. Розписати усі обряди (таїнства), але це буде революція для матриці, Я правду скажу, але не всім сподобається. Інформація, коли вона від Бога, приходить завжди вчасно. Щоб нова інформація увійшла у ментальність, саме середовище системно готується, Я це відчуваю. Є певні сили, як охоронна зона, що перекривають вплив, тобто усі вібраційні хвилі проходять повз, вони їх огинають. Ця інформація має поза часові характеристики.

Про вознесіння

Ключовий момент – праведник підноситься від землі. Підноситься цілісна природа, кінцева фаза сприйняття внутрішнього і зовнішнього наповнення Отця і Сина. Підноситься Абсолютно Гармонійна природа (стрітення Отця і Сина) – внутрішня і зовнішня Божественна природа Причини. Усе інше – притягується до центру землі, не треба будувати ілюзію. Підноситься тільки Отець і Син разом.

Уявіть, що кожен із вас Отець – Закон усієї світобудови. Всесвіт – це одна Людина, Божественна природа, як образ. Треба взяти вірою, що він і Отець – одне. Коли склалося таке розуміння: хто вбачає Мене бачить Отця (Ін.12:45), тоді образ потребує наповнення внутрішнім змістом (Син у надрах Отця). Це друга фаза. Третя фаза (вона ж перша) після спокути, коли Син Людський помер і воскрес (Син умертвлений за Закон, який син прокляття не зміг понести). Настає третя фаза – фаза Духа, Божа Матір або душа (стан Життя). І тільки в четвертій фазі – Отець і Мати (Життя) і те, що Вона наповнює (програмування або Отець) – формат вираження твоєї особистісної природи, всієї Десятини.

Коли все це проявляється – народжується Син – результат. Він наповнює Собою і Отця, і Матір і стає цілісною природою, одним цілим. Створив Бог людину за образом і подобою Своєю – одне ціле. Отець і Мати в Абсолютній Гармонії своєї цілісної природи виражаються в Сині – результаті. Тому Син у 100% проявлення та вираженні має і Отця, і Матір. Вони взаємно замінюються (друга з третьою). Четверта природа в цілісності – Сонце, як системність вираження кола Життя всіх Трьох (Альфа і Омега всього Вчення).

Вознесіння – це схід Сонця (іншого вознесіння немає), алегорично: сходить сонце на сході. Схід – початок системи координат, системності проявлення душі як життя. Але воно сходить по горизонталі і йде вгору, утворюючи еліпс або орбіту твоєї свідомості. Свідомість обертається, хоча й у долішній природі, але вона підноситься до повного розуміння всього середовища і її внутрішнє (містичне) бачення йде за горизонт. Мислення перевищує потенціал, який дано тобі спочатку. Коли потенціал перейшов за межу – Боголюдина відбулася. Алегорично, але така природа речей.

Тому вознесіння, як системний підхід до цього процесу, передбачає алегоричні образи макро-природи (Отця, Сина і Духа) і зовнішньої їхньої характеристики – Сонця (початкової та кінцевої фази картинки, яку ми можемо бачити). Сонце сходить на сході, але воно знає свій захід – уся Трійця (що було на початку, буде наприкінці) виразилася в причинно-наслідковому форматі свідомості й розширилася до повного контролю середовища (що було, є і буде).

Фарисейський дух

Що означає: не вари козеня в молоці матері його (Втор14.21). Вівці – послухнянство, поступливість. Козли – протистояння, ветха природа. Старозавітна природа цієї душі – норми закону, фарисейський дух. Не можна проводити синів і дочок через вогонь (ілюзорність знань) – плоди, результат дослідження Писань з позиції фарисейського духу. Фарисеї – дух лицемірства, тобто міряє по обличчю, за своїми внутрішніми світовідчуттями. У кожного своє обличчя, своє світовідчуття, світорозуміння.

Лицемірство – від гордості, окаянної природи, дуальності (добре-погано). Покаянна природа дивиться тільки на лице Боже, не пропускає через призму своєї ветхої свідомості.

Лицемірство – твій внутрішній акцент на природу єдиного Вчення (наприклад, Десятослів’я Мойсея) і результат вираження цього дослідження – козеня (дуальність окаянна, ветха природа). Мати – душа, яка народжує це, або твоє життя.

Молоко – зачаток Вчення, тобто дитяче (у порівняльних образах) сприйняття цього середовища, згідно із Законом Мойсея. Закон є дороговказом до Христа, тому первинна форма сприйняття Закону – завжди козеня. Я не зустрічав жодного, хто б народив ягня. Це неможливо. На початку Ісав, потім Яків, але Яків буде першим, бо Бог його полюбив колись, коли вони були ще в утробі, тому старший буде в покорі в молодшого. Також як Саул і Давид. Дуальність завжди присутня. На початку твоє сприйняття законодавчих норм світобудови, а потім правильне. З позиції неспроможності твого світовідчуття в проекції на Писання – вони не зійдуться. Усі інгредієнти зібрані, але ми їх не можемо поєднати, правильно розставити.

Ми докладаємо зусилля тільки до зневаження себе, тоді сама Причина Себе складе, але без нашої допомоги. Якщо не докладаємо зусилля – козеня обов’язково проявиться. І ось це дитяче сприйняття (наче правильне з нашої позиції) не можна проводити через вогонь Духа (Дух живе у вогні) – застосовувати силу в системі насадження цих мислеформ у середовищі.

Якщо кажеш – кажи Істину в останній інстанції. Як тільки це не так – мовчи, бо користі не принесе. Усяку справу Бог проведе через вогонь і в кого вона з дерева, сіна, соломи – згорить, у кого з каменю – збережеться.

Сіно, солома. З любові до Бога люди проводять життя на траві. Трава – це дні життя людини, сімдесят, за більшої міцності – вісімдесят років. З любові до Бога досліджують Закон, Писання, моляться, не розуміючи, що вони не дерева, а трава – зійшло сонце і спекою висушує траву, цвіт її обпадає і вона згорає.

Стародавні євреї в Єгипті цеглу для будівництва робили з глини, змішували з соломою, виносили на сонце, протягом дня вона твердішала, випаровувалася волога. Глина – природа людини, зовнішній формат (сини Хама). Нагота, відкрита у Отця Світла, у законодавчої природи світобудови – матеріальна субстанція, ті чи інші сполуки атомів таблиці Менделєєва.

Уся Єгипетська мудрість (зовнішня мудрість) – система складання того, що люди вміють, аж до будівництва космічних кораблів. Це мудрість синів Хама, який оголив закони світобудови, систему матерії. Людині дана влада свідомо цим керувати, впливати на матеріальне середовище. Відкриття тих чи інших законів матеріального світу продукують витонченість у користуванні (винахід технологій). Це сини Хама. Козеня – результат цього дослідження, але через дуальність, двох ріжок.

Є два види досконалості перед Богом: чуттєвий і Духовний. Вони пов’язані. Чуттєвий переводить у Духовний, тобто перший і останній Адам. Перший – душа жива або почуття навиком привчені до розпізнавання добра і зла. Другий – той самий Адам, тому що душа – це Слово, система вираження, але це Слово йде вже до Бога, воно є Дух животворчий. Воно наповнене Життям, має Життя Саме в Собі, коли ти не грішиш у самому Слові.

Частина – 6

Перемогти себе

Якщо людина фіксує свідомість на зовнішньому форматі, вона перебуває в ілюзії. Коли внутрішній фіксує свідомість на собі – зовнішній перебуває в послухнянстві, тобто потрібно розставити пріоритети: хто раб, хто господар. Це мета, перша фаза розуміння. Досягнення: усі речі – у праці (Еккл.1:8), мова йде за душу. У справі спасіння є одна валюта: життя-смерть – терези Правди.

Ти складаєшся із множинності, думаючи, що ти цілісна, але десь підсвідомо відчуваєш дискомфорт. Дискомфорт завжди від нерозуміння існуючих процесів, але стратегія розвитку свідомості на перспективу дає можливість усвідомити еквівалент життя та смерті. Усе, що в тебе є, має поступово померти і воскреснути (це перетікання з одного стану в інший). Інакше кажучи – ти маєш перемогти інстинкти своєї особистісної ветхої природи (сина гріха і смерті). Замість прокляття заслужити Благословення в усьому, нічого не повинно бути не переможеним і не підкореним. Якщо свідомо 25 годин на добу будеш культивувати Царство Моє не від світу сього, то буде поступовий перехід, і в Дусі ти будеш перемагати себе. Східна мудрість каже: Той, хто переміг десять воїнів, – гарний воїн, той, хто переміг себе, – непереможний.

Мета – перемогти себе. Як? Проаналізувати ситуацію всередині себе внутрішнім оком серця – опуститися в ад серця, опустити погляд долу (слов’янський термін). Насамперед, піддати аналізу всі свої вібраційні форми інстинктів, починаючи з тваринних (первинних). На чому базуються інстинкти? Его на інстинктах розквітає. Де трон? Усі інстинкти природи людини починаються і закінчуються цим питанням. Коли тут переміг, усе інше – похідне. Цим самим ти отримуєш над цим владу: Переможцю дам сісти на престолі. Глибинність цього розуміння: життя-смерть.

Жінка дає життя, але це життя – ілюзія, вона дає агонію смерті. Я кажу про інстинкти, про зовнішній формат проявлення синів прокляття. Жінка, і всі нещастя всіх людей на цьому базуються. Коли глибинне розуміння дійде до мозочка (проявляться усі центри) – ти переміг. Ось тоді – все можна, не зашкодить.

В категорію Синів Людських – це Хрест. Ти нічого ще не зробив, просто подивився і сам для себе визначився «начебто нічого» – одразу світло вимкнули, морок, дно пекла. Жінка – причина всього, що є в цьому вимірі, все інше – наслідок. Якщо хочеш, щоб було все добре, за кожну жінку треба померти, у прямому сенсі слова. Поставив мету й завдання перемогти – на клітинному рівні організм преображається. Людина перероджується! Це вже не ти, це зовсім інша людина, з іншими характеристиками свідомості. Тому Павло каже: хіба ми не маємо влади їсти, пити? Чи не маємо влади мати супутницею сестру дружину, як і інші Апостоли, і брати Господні, і Кіфа? Усе вам дозволено. Бо для мене краще померти, ніж щоб хто знищив похвалу мою перед Богом; чи не даремно я трудився у вас (1Кор.9:5,15; Гал.4:11).

Що мається на увазі? Перемогти мало, потрібно слідувати принципу: на дні ада Ти – центр Всесвіту, але свідомістю не сходиш у долішню природу світу, не падаєш, бо буде ще болючіше. Коли схема (внутрішня і зовнішня) відбудеться, щоб ти не робив, навколо – Рай. Не тільки тобі, а всьому що є у твоєму колі життя буде користь. Над усім іншим одномоментно ти отримуєш владу.

Євангеліє передбачає категорії життя та смерті. Усе, що в долішньому вимірі – смерть, не рятує і користі не приносить. Принцип один: тут помер, там – воскрес. Третього – не дано. Усе, що понад те – воронка аду для свідомості.

Той, хто переміг себе, – непереможний воїн. Непереможний, бо він перейшов категорію смерті, він не боїться нічого. Переможеш себе – переможеш світ.

Досліджуйте Писання, заглиблюйся в себе і цим спасешся. Христос (Вчення) має бути спроектоване на тебе, Він помер у тобі, і ти з Ним розіп’ялась. Як Павло каже: Я розіп’ятий з Христом, і вже не я живу, але в мені живе Христос (Гал.2:19), нічого особистого.

Щоб мати владу, цього достатньо, але це все! Що може бути ціннішим за людське життя в цьому вимірі? А це та валюта – життя! Тоді все можна. Не все корисно – треба підходити вибірково, бо ти маєш владу над усім одразу, і все з Твоєї волі існує і створено. Це Новозавітна модель.

Попроси у Бога: дай мені можливість поборотися з тим чи іншим інстинктом моєї природи (витримаю я чи ні). Коли вже «більше не можу», дзвони Мені. Сім етапів цього підйому або падіння, на кожному етапі Я буквально переношую на наступний рівень. Потім тобі будуть дзвонити, ти будеш переносити. Четвертий рівень – найскладніший, прийдеться зовсім померти.

У Третьому Заповіті Духа все настільки посилюється! Усе в тобі – і Бог, і диявол, і сатана, і рай, і ад, усе в тобі в повноті й сукупно. Хто сказав, що Бог є світло, Бог є пітьма і морок! Бійся!

Чітко, стратегічно потрібно запам’ятати: дві валюти життя-смерть; перемогти потрібно інстинкти. Хто каже, що вони низинні? Ні. Споконвіку поети і художники, музиканти, містики боготворили ці інстинкти. Щоб перемогти, на це потрібно дивитися тільки з однієї позиції – Євангелія. Усі інші язичницькі позиції – від лукавого.

Життя-смерть, а ти між ними, Баланс, ти формула Життя, завжди реагуєш на середовище (градусник, тонометр). Пильнуй і тверезись 25 годин на добу (це вище за всі пости й молитви). Треба бути вільною від себе.

Сприйняття друг чи ворог – від Духа, Дух тобі скаже. Якщо узяти людину за основу, відсунути її, то у результаті залишиться єдиний ворог –смерть (зовнішня форма, картинка, жива, не жива – не має значення), бо Ти – втілення Життя, його формула. Але Життя передбачає жертовність, у неї одне випромінювання – Любов, і ось вона – перемагає смерть, поглинає її.

Не бійтеся тих, хто вбиває тіла, а душі не може вбити, а бійтеся більше Того, Хто може і душу, і тіло може згубити в геєні (Мф.10:28).

Як проявляється жертовність? Вірою. Віра – ген іншого виміру. Віра діє любов’ю: Любов, як категорія, а Віра – Її вплив, Вона поглинає смерть. Жертвувати не обов’язково собою (можеш ким або чим завгодно, світом). Мета має виправдовувати засоби, це завжди твій вибір.

Ступінь готовності в кожного різна і вона має бути на висоті. Прокидаючись вранці, думайте, що це останній день вашого життя, і що потрібно зробити, щоб послужити Богу. Фаза безчасся передбачає такий підхід.

Частина – 7

Еволюція – неминучість

Щоб перевести свідомість із дуальності в системність, є єдина форма проявлення. Бога неможна розділити, так само як і наш вимір, він – цілісний, об’ємний. Але, в цьому програмуванні є певні етапи – терміни пізнання Причини свідомістю людини, те, що вона сприймає на генетичному рівні.

Ми переходимо на якісно новий рівень сприйняття – рівень Духа. Мета і завдання цього Вчення – об’єднання: єдність поглядів, думок, душ, процесів і спільна стратегія розвитку. Тому древній пророк навів алегорію із бджолиним вуликом: вільно літати за медом, розширювати сферу впливу, але завжди повертатися додому, до вулика. Загальна стратегія розвитку – мета виправдовує засоби (закон єзуїтів, армія Ватикану). Засіб – життя-смерть. Людина нічого не може надати, хіба тільки себе саму. Ось тому, ми нічого не маємо, але всім володіємо; ми убогі, але багатьох збагачуємо (2Кор.6:10).

Що зараз відбувається? Країна у напрузі, народ розділився навпіл, і процес розділення зупинити неможливо. Є такий термін – еволюція. Еволюція – завжди війна: потрібно відстати від старого і проявитися в чомусь новому, але важко нести і шкода кинути. Важко було нести 74 роки «червону революцію», такого падіння історія цивілізації не знала, жертви були принесені величезні. Пробудження нації буде через покоління, бо хто жив у рабстві і йому сподобалося, тому свобода не потрібна. Ніхто, випивши старе вино, не захоче відразу молодого, бо каже: старе краще (Лк.5:39).

Усе представлено на цьому ринку (економічному, політичному, релігійному), безліч партій, але ніхто не розуміє однієї простоти – всяка людина омана і зло велике.

Еволюція передбачає проявлення доброго начала людської природи з позиції внутрішньої людини. І ось це добре начало так чи інакше викристалізовується і визначає Нові стандарти життя (світовідчуття, світорозуміння), які потім затверджуються на законодавчому рівні. Що було вчора – не цікаво, завтра – незрозуміло, післязавтра – над цим люди плакатимуть, але зараз усім добре.

Революція 2005 року в Україні – еволюційний процес із темряви у світло (ілюзорний, звичайно), але на підставі цього струсу проявиться свобода вираження природи людини. Будь-яка форма режимного правління передбачає обмеження прав громадян. Анархія – погано, порядок має бути при будь-якій владі, хоч би які цілі й завдання вона не переслідувала, але демократичні інститути мають працювати не на словах. Еволюційний процес – неминучість.

Що нам у цьому випадку робити? Підтримати, не обов’язково явно, але в Дусі – однозначно.

Благовістя та енергія бажання

У кінцевій фазі Дух (вираження Сил) вирішує проблеми. Наше завдання –– Благовістити. Я називаю це енергія бажання. Мені щось було потрібно, Я піднімав у Небо очі, посилав картинку і казав одне слово – дай. Нічого не робив, сідав і чекав. Важлива мета і поставлене завдання. При цьому потрібно розуміти: перше – для чого воно і як воно послужить через тебе Богу (твоїй стратегії); друге – що ти приносиш натомість, яку жертву, тому що Баланс Неба – це основна технологічна форма. Що стосується вас – жертву вже принесено, потрібно тільки побажати, і Бог усе дасть.

Мета – окреслена, завдання поставлене, а це технічний спосіб її реалізації. Спілкуючись людина вдосконалюється, отже, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний (Мф.5:48). Досконалість – перед Ним, в ім’я Його.

Потрібна тільки енергія бажання. Це потрібно захотіти. Як захотіти? – усім серцем, усією душею, усіма силами твоїми, усією міцністю твоєю, усім розумінням твоїм. Настільки захотіти, що випромінитися у простір – таке має бути бажання (без цього – смерть, завтра не буде). І все буде, бо там ти безцінна.

Інертність природи свідомості присутня в усьому як закон, у будь-якій формі людської природи. Тому якщо зараз проявишся в енергії бажання Благовістя, то інертність цього бажання (у Слові) проявляється незалежно від тебе. Бог створив і упокоївся. Христос прийшов і каже: Отець Мій донині робить (постійно триває процес творчості), і Я буду робити так само.

Мойсей піднявся на гору за скрижалями. Народ чекав-чекав, докучило й почав веселитися. Мойсей спустився з гори, подивився на цей безлад (терпіння у вас не вистачило); розбив скрижалі й покликав народ: хто мені довіряє (стратегії того життя, про яке Бог вам сказав через мене) – підійдіть до мене. І народ розділився навпіл, до цього усі були однім цілим. Бачите ваших братів (усі родичі) – вбийте їх, хоча про нього написано, що він був смиренною людиною. Ось так і тут. Скільки люду може перейти до категорії вівців? Від усього, що має людина у цій природі, й саму себе – Десятина Богу. Тільки 10%.

Сама собі кажеш (задаєш програму): щоб не сталося зі мною, зі світом, життям, Богом, бісом – не має значення. Це – головне, і я все кладу на вівтар. Схему там запущено, і вона діятиме, незалежно від тебе і від того, що з тобою відбувається. Ти можеш запускати інші схеми.

Старозавітна модель передбачала загальний формат Закону, який поширюється на всіх як Закон, і всі зобов’язані миритися і підкорятися. Новозавітна модель – індивідуальна характеристика. Увійди в кімнату твою, щільно зачинивши двері (серця), помолися Отцю твоєму, Який потай; і Отець твій, вбачаючи таємне, воздасть тобі явно (Мф.6:6) Поєднуються дві структури – загальний формат і потай серця (загального серця, не одна людина, а багато, але як одна – випромінювання в макропроцесі). Це загальна стратегія свідомості. Усе інше – не має значення, воно не працює.

Якщо цілі надсвітові (вічні цінності), енергія бажання діє незалежно від відстані та часу. Це механізм, вічна зброя, яка вражає все. Бо написано: проклятий усяк, хто висить на древі (Гал.3:13) – ось епіцентр. Якщо ти йдеш по Любові на це прокляття, то отримуєш Благословення і Життя. Перемагаєш смертю смерть і отримуєш звільнення від стереотипів, які люди вигадали.

Кожен має усвідомити цей процес, відповідно до свого світосприйняття і світовідчуття; усвідомити глибинно.

Частина – 8

Десятина (зовнішня і внутрішня)

Від усіх трудів, якими трудиться людина під сонцем – десятина Богу (Еккл.1:3;Євр.7:8). Це Закон, який Причина виразила в людині. Тому десятинна міра виміру усього що є, споконвіку була сформульована у цьому форматі. Десятослів’я Мойсея – десятина Богу, формат життя людини, взаємодія із середовищем.

Потрібно завжди ґрунтуватися на Писаннях і стосовно до Біблійної алегорії висловлюватися термінологією, яка імпонує слуху та правильно лягає у свідомість. Віковічні цінності переводять свідомість природи людини у вічні категорії, тоді є шанс, що не заблукаєш. Фундамент має бути не на піску (міркуванні блудної людської природи), а на каменю – вічних цінностях, приготованих часом.

Оскільки людина – образ і (наприкінці) подоба Божа, то десятинний вимір цінностей алегорично проявляється в усіх Писаннях. Десятослів’я – яскравий тому приклад. Розфарбовування цієї десятини (людини) – семерична райдужна палітра (Заповіді Блаженств), внутрішній зміст, наповнений Благодаттю. Алегорично Бог проявив Себе, показав, як картинку і сказав, що з цим робити. Свідомість людини не може мислити інакше, як тільки образами, те, що бачить або чує, слово малює їй стерео- бачення.

Найяскравіший Біблійний образ, який адаптує свідомість до природи Духа – сини Ізраїлеві. Сини Ізраїлеві – духовна форма вираження Неба (всесвіту) або внутрішньої природи людини, тобто із чого вона складається: Авраам, Ісак, Яків і від нього дванадцять колін.

Десять синів народилися безпосередньо від Ізраїлю – та десятина Причини, формат природи творіння (Третій Завіт Духа або Яхве і від нього дванадцять). Єфрем і Манасія народилися в Єгипті. Ізраїль спустився до Єгипту – у стан дуальності свідомості, зовнішньої форми людської природи, у фізичну форму.

Від першого світу врятувалося вісім душ: Ной, Сим, Хам, Яфет і їхні дружини, але сини Хама – Єгипет. Написано: вражу всякого первістка в Єгипті і початки всіх сил у шатрах Хамових (Пс.77:51). Хам – це Єгипет. Хам відкрив наготу отця свого (Бут.9:22) – проявлена сутність людської дуальності в первинній своїй природі одкровення про навколишнє середовища. Усі первинні проявлення занепалих духів беруть початок у Єгипетському менталітеті, який склався тисячоліттями і є джерелом блуду всієї цивілізації homo-sapiens.

Єфрем і Манасія (одинадцять і дванадцять) були Благословенні Ізраїлем у Єгипті. Вони, наче онуки, у нашій природі мислення, але Ізраїль прямо сказав своєму синові: ті, що були до мене, і народилися в тебе у Єгипті до мого приходу до тебе, – це мої діти; діти, що народяться після них, – будуть твоїми (Бут.48:5). Тому земля обітована була розділена на 12: 10 синів і 2 онука, які стали його дітьми (містична форма).

Єгипет – плоть, а плоть – завжди дуальність або роздвоєння особистості. Роздвоєння особистості відбувається на підставі вчення Єгипту і це генетично збережено у свідомості всієї цивілізації. Джерело блуду не Вавилон. Вавилон – справа рук Божих – виправлення, каральна базова форма вираження, але покарання внутрішній людині. Єгипет – зовнішня форма покарання, вона передбачає роздвоєння. Акценти розставлені за природою людини – на зовнішнє і внутрішнє її начало. Роздвоєння – це Єфрем і Манасія.

У чому роздвоєння? Ізраїль – це родовід Сифа. Сиф – син Єви від Бога. Не від Адама, а від Бога. Чому? Коли Каїн убив Авеля, Єва (життя, проявлення душі) зрозуміла, що треба виправляти ситуацію. Результат вживаного від древа пізнання добра і зла – народження двох синів; народження проекції вживаного від цього древа – розділення свідомості. Зло вбило добро. Потрібен був третій початок – альтернатива. Ось тому кров Авеля волає від землі, але Кров Христа абсолютно покриває дві природи людини – і добро, і зло. Добро угодне Богові (хоча й людське, в занепалому своєму проявленні), але видозмінене. Чому видозмінене?

Добро отримало іншу детонацію (не від Авеля, у Авеля не було синів), а в природі Сифа, що була розділена у спасінні першого світу (він прославить нас у ділі рук наших при обробленні землі, Ной) – на зовнішнє і внутрішнє начало. Природа людини – два злодія (Єфрем і Геста були розіп’яті по краях Хреста); і до злодіїв прирівняний (Лк.22:37).

Природа Сифа, адаптована до людської природи у синах Ізраїлевих, має Божественну характеристику добра – Десятослів’я Мойсея. Ось добро людини! Немає в людині іншого добра, все інше – сукупне зло! Запам’ятайте: в генетиці людині немає добра. Генетика може бути розвинена тільки на основі п’яти поколінь, що проявилися у виконанні Заповідей Десятослів’я Мойсея.

Християнська модель (Заповіді Блаженств) – не працює. За 2000 років тема обговорювалася в різних етнічних групах, у різній послідовності, але в чому неспроможність цієї моделі? У егоїстичності людської природи. Писання не може порушитися (це складна алегорія). Християнська модель може бути виконана тільки за умови чистої генетики Сифа або у євреїв. У язичницькій формі – неможливо. Там потрібно чітко виконати інструкцію – померти в абсолюті, тобто Десятина (формат природи людини) має пройти преображення, обрізування.

Обрізаються п’ять стихій – зовнішня форма людської природи, вся її сутність, з чого складається людина. Перша п’ятірка – хижацьке начало.

Вогонь. Весь всесвіт складається з вогню або матерії. Всяка матерія є енергія (тонка, груба). Похідна енергія (картинка усіх процесів, які тут відбуваються) – проявлення життя Духа. Первинна форма, вогняний світ, у якому ми живемо – завжди динамічний. Похідна – вода. Вода як стихія або Н2О. Вогонь і вода – найлегші, первинні форми, на підставі їхнього симбіозу утворюються всі інші. Земля. Ми звикли розуміти, що це планетарна форма, але це тільки образ. На підставі цих трьох – повітря, і те, що земля відтворює на підставі чотирьох. П’ятий елемент природи живої матерії – людина, як вище програмування або результат самовираження Причини, первинного Духа. П’ятий елемент – людина в образі – природа Причини. Є ще п’ять, але це окрема тема.

Єфрем і Манасія – внутрішня і зовнішня, прикордонна форма дуальності (її характеристики), але вона була виражена від природи синів Сифа. Ось тому язичницький світ генетично не зовсім правильно зорієнтований. Тільки євреї можуть виконати Старозавітну природу Десятини.

Бог навмисне розкидав єврейську кров по всьому світу, щоб було первинне розуміння цих процесів. Це містичне розуміння, воно на поверхні, не треба глибоко вникати.

Обрізання може бути спроможним (100% діалог із Причиною) після Абсолютної смерті Десятини, як формату виконання: кам’яні скрижалі в серці, у Ковчегу Завіту Слави (Свята Святих); розставлені акценти програмування і «жорсткий диск» наповнено духовним (містичним) змістом, тобто Ізраїль – воїнство Небесне, вогняний світ (людина), причинно-наслідкова природа Божества Тілесно. Небо – Його престол. Людина споконвічно містичний житель Неба, ви всі Боги.

Коли акцент розставлено і на підставі Єгипетського еквіваленту поділу (Єфрем і Манасія) внутрішня і зовнішня природа Дому, в якому живе Небесна людина буде зрозуміла, тоді решта природи людини (по низхідній у цей дім) теж починає бути зрозумілою.

Ліствиця Якова – поступове сходження по семеричних рівнях Слави, П’ятидесятниця (7 разів по 7). Паралель – горизонтальна форма розуміння, дуальність занепалої природи. Тому увесь космізм, побудований на цьому дослідженні, м’яко кажучи – дурість. Потрібна тверда основа – стояти на камені, на вічних цінностях, знати первинну природу цих проявлень, як Бог про це сказав від самого початку, у чому помилка людської свідомості і як потрібно рухатися (задати потрібний вектор).

Отже, людина складається з п’яти зовнішніх стихій. Є ще п’ять (внутрішніх), але вони розуміються після проходження вогняного світу. У східних релігіях вогняний світ більш детально розфарбований, але там далі Нірвани немає руху. У Християнській моделі можна подивитися глибше.

Первинна форма людини (зовнішня) – Манасія. Єфрем – друга п’ятірка, внутрішній зміст. Ось тому земля обітована була розділена між річкою Йордан, тобто з лівого серця в праве (перехідна модель, 12 колін Ізраїлю).

Зовнішня форма (п’ять паралелей) – інстинкти людської природи, виражені в дуальності. Внутрішня занепала природа проявляється в долішній свідомості на підставі хижацького начала (інстинктів стихій). Міра, з якої складається людина – уся таблиця Менделєєва (все в людині є).

Але, міра людини така сама, як і міра Ангела (Одкр.21:17). Як може бути активований внутрішній зміст і правильно зорієнтований у природу міри Ангела? Тільки проходячи через вогонь (друга п’ятірка).

Коли свідомість людини фіксована у долішній природі і працює на рівні інстинктів, завжди снитимуться кошмари. Це перша паралель, виражена у внутрішньому єстві хижацької природи людської свідомості (завжди війна, бо завжди прийде лютіший тебе).

Сон – це паралельний світ (перший, другий, третій, четвертий, п’ятий). П’ятий – стан вогню і там, як правило, намагаються тебе вбити, постійно тікаєш. Коли в якійсь із паралелей тебе вбили, процес відбувся – хижацька природа поступилася природі жертовності. Починають снитися «рожеві сни». Відбувається збір і розстановка сил (шоста паралель – інформація).

Шостий рівень (перший рівень другої п’ятірки) – внутрішнє збирання каменів, будівництво природи свідомості людини на первинному містичному рівні. Троїста модель гармонізації природи людини починає бути – три на небі, три на землі. Йде розстановка сил. Як правило, перебування в тому чи іншому егрегорі (церква, клуб за інтересами). Інтерес людської природи формується на підставі інстинкту самозбереження (не жертовності, тому використовую термін «клуб за інтересами) та первинної мудрості – страх Божий. На підставі інформації, яку отримує з середовища (у клубі, церкві) людина розуміє, що є плоть, є душа, є дух; знайомитися з Вченням, виражається, більш того, отримує статус лідера, священика. Це первинне розуміння у всіх культивується. Три на землі, три на небі. Троїста модель Трійці, там, десь нагорі, де – не зрозуміло; Отець, Син, Дух і я, як образ, маю і подобу (тут є певна форма зваблювання). Відбувається певна форма самоствердження, первинна форма збирання каміння – структуризація, інформація. Але далі – стоп, ходу немає, бо всі заблукали. Цього рівня, напевно, достатньо, щоб залишатися на плаву і, маючи страх Божий, спів-перебувати. Не жити, а бути, бо живе тільки Бог. Людина вірить, що вона цар від краю землі до меж всесвіту (Бог так сказав і я йому вірю). Особливо серед протестантів це розвинене.

Але, насправді, п’ять стихій усвідомлюються під час переходу у вогняний світ – природу людини (п’ятий елемент). Молекула крові (велика таємниця Писань) – душа людини, але в занепалому еквіваленті. Візантійські архітектори, розуміючи цю таємницю, склали зовнішній образ молекули крові, виражений в архітектурній моделі храму. У східному обряді це загальноприйнята форма (головний купол посередині і чотири з боків) – молекула крові або п’ятий елемент, людина. Графічна модель, але вона виправдана, за Писанням.

Друга п’ятірка (Єфрем), Небесна внутрішня природа – формат преображення свідомості людини. Преображення починається з шостого елемента, коли вогняний світ пройдено і п’ятий елемент згорів – усвідомив себе матеріальною сутністю, яка є не більше, ніж Дім, у якому він, справжній, живе. Коли таке усвідомлення присутнє, то процес преображення увімкнений, навіть якщо воно первинне і далі нічого немає.

Все інше – неминучість преображення свідомості у природу самовизначення Десятини. Потім самовираження – другої вже смерті, Істинної (Сифова модель) смерті та воскресіння, тобто повернення до Раю, але вже за Писанням, на підставі вічних цінностей, виражених у Біблійних пророцтвах.

Сьомий рівень – це покій. Структуризація людської природи відбулася: три і три, внутрішня і зовнішня природа, і п’ятий елемент дав про себе знати – ми складаємося з вогню – Бог є вогонь поядаючий (Євр.12:29), а ти – Його подоба (і ти, ніби вогонь) – внутрішнє усвідомлення. Не зовнішня форма вогню – фізична, матеріальна оболонка, яка зотліває, а саме вогонь – акцент свідомості на елемент особистісної природи свого Дому, разовий погляд, бо Бог одномоментний.

Ось тому: сімдесят літ, при більшій міцності – вісімдесят літ (Пс.89:10) які Бог визначив після потопу, це системність підходу свідомості до особистісної природи Десятини або Книга про Христа, Книга про те Слово, про Закон природи людини, яку Бог дає по Милості для усвідомлення. Десятинна модель від початку дана, як системний підхід для людини, в ім’я людини, щоби у ній була проявлена початкова і кінцева троїстість нашого виміру – Божественна природа Боголюдини.

Шістдесят – повне усвідомлення, душа як вдовиця залишена. Зібрана, зафіксована, структурована, усвідомлена, але не освячена, тобто не було з’єднання з Причиною; не було покою; не було сьомого дня, Причина ще не дала детонацію до Життя вічних цінностей.

Сімдесят – природа Життя. Вісімдесят – природа Воскресіння Життя ще й Вічного. Тільки ці дві структури, на підставі інформативного завантаження шестидесятниці угодні Причині. Людина набуває вже подобу Причини, але на підставі шостої моделі образу.

Тому, п’ять первинних паралелей свідомості людини – це хижацька модель, орієнтована на природу стихій картинки світобудови (матеріальне середовище: вогонь, воду, землю, повітря і п’ятий елемент – людина).

Шоста модель – містична, внутрішня (Єфрем), і тут тільки, дуальність природи свідомості синів Хама починає бути. Єгипетська модель віддає все управління собою синам Ізраїлю.

Справжня вдовиця. Таємниця благочестя передбачає служіння Богу в такій свідомості, яка вже структурована у первинній внутрішній природі, тобто акцент іде на преображення свідомості й оживлення – сьомий і восьмий рівень (семидесятниця і восьмидесятниця).

Істинна вдовиця – самотня. Коли йде структуризація, акцент завжди всередину себе. Не на зовнішнє вираження (хижацьке), а акцент на внутрішню людину. Починається правильне служіння Священика від Бога (не від людей, від Бога). Це дуже важливий момент.

Цю структуровану свідомість потрібно оживити, перевести в категорію семидесятниці або упокоїти у внутрішній людині, щоб не було зовнішньої форми вираження, але, якщо проявляється – воно усвідомлене (це важливо). Коли є усвідомлення, є і пильнування й тверезість – якась невидима грань, через яку людина свідомо перейти не може. Якщо й переходить, то швидко повертається назад.

Ти сам десятина – вогнем осолений. Вогонь – сіль, благодать, добро. Це все елементи одного процесу (містичні характеристики) природи людини за Сифом. Язичницький світ, не єврейська кров, не може це прийняти і зрозуміти.

Самотній вдовиці (шестидесятниця) сняться структуровані сни, які мають завершальну картинку. Не хаос уві сні, де не можеш проконтролювати ситуацію, а ситуація починає бути тобою керована. Сценарій хтось пише за тебе, але ти учасник цього сценарію. Він несе в собі елементи кінцевої фази (резюме сну) – усвідомлення містичної картинки, сутності, які свідомість фіксує. Плюсовий режим оживляє структуризацію Неба (внутрішню природу людини). Якщо людина знайома з Писанням, їй зрозуміло, про що йдеться.

Але, залежить не від того, хто подвизається, а від Бога Милуючого (Рим.9:6) – звукової вібраційної хвилі Наставника, навіть якщо це гола інформація, без включення внутрішнього потенціалу чуттєвого рівня. Це краще, але не завжди доречно, бо тут відбувається парадокс – містичне переплавлення свідомості.

Свідомість дуже складно переплавити, це дуже тонкий процес. Переплавка передбачає містичний, найтонший елемент вогняного світу Небесної природи. Спектр – від блакитного до сонячного (шостий, сьомий, восьмий рівень). Потрібно бути дуже обережним – ніжним. Краще на початку інформація, а потім у паралелі інформація сама розставить усі акценти свідомості.

Добре бути убогим Духом, благочестивим – приглядати на сиріт і вдів у їх скорботах і берегти себе неспаплюженим від світу (Як.1:27) (п’ятикутної занепалої людської природи свідомості) та бути вільним – скрізь і ніде, все і ніщо. Для Старозавітної і Новозавітної природи все це – таємниця, але в Третьому Завіті – абсолютна прозорість, відкритість і зрозумілість ситуації, коли акцент іде на преображення природи цієї свідомості.

Частина – 9

Сьомий – десятий рівень

Семидесятниця – сьомий рівень, сьомий день (Покій, Субота) або Слава Божа, до якої свідомість долучається. Не людська слава, і не так, як людина думала, не так, як написано, не так, як їй сказали – все не так. Це індивідуальні характеристики, які зафіксовані в Новозавітній моделі. Тому для народу Божого ще залишається Субота, бо всяка людина, яка упокоїлась від справ своїх, переходить у суботу, покій Божий, у сьомий день Його, долучаючись до Слави (таємниці) Причини, без посередників (сам на сам).

У системі координат – це вже не у світі, як Христос сказав: Я вже не в світі, але вони в світі. Що потрібно зробити? Збережи їх Істиною Твоєю. У чому? У Слові. Слово Твоє – є Істина. Уже не я, уже Слово, Закон (Десятослів’я) і внутрішній зміст (Заповіді Блаженств) – це відокремленість від середовища.

Бог упокоївся в сьомому дні й відокремився від тварної природи, структуризації всіх питань, які з цим пов’язані. Немає вже ні неба, ні землі, ні сьогодення, ні майбутнього, ніяких побічних елементів усвідомлення тих чи інших форм буття – все минуще, навіть саме Слово. Але, оскільки вже не у світі, відокремлений від тварних усіх процесів, то кінцева фаза – стає одним Світлом (колірна гамма від блакитного до сонячного), тому праведники засяють як Сонце в царстві Отця їх (Мф.13:43).

Шлях праведності завжди за п’ятьма Великими таємницями Писання. Мірі людини ніколи це не буде зрозуміло, тільки мірі Ангела в людині. Це вже Подоба Божа. Зовнішня форма – образ, внутрішня – подоба.

Відокремленість сьомої паралелі свідомості може бути тільки на підставі охоронної грамоти Писання або Слова, і воно є суд світу. Така свідомість, щоб вона не робила, вона каже Істину – суд світу, зберігаючи себе відокремленою від світу.

Такий Закон, так було задумано. Ось тому це вже Славна паралель, яка в системі координат є завершальною фазою: усі печатки зі Слова знімаються і саме Слово звільняється від уз тварної природи світу.

Усе складається зі Слова: і суд, і небо, і земля, і все, що росте, і все, що наповнює; і море, що є світ; і Всесвіт (умоглядна природа, фіксована свідомістю людини), і все, що її наповнює. Усе звільнене Причиною, і структуризація теж перестала бути: воно є і його немає, воно відокремлене, і воно разом. Така свідомість завжди спостерігає за процесом, іноді втручається, коли це необхідно, як елемент контролю.

Тут іде останнє, вже Причинне роздвоєння або дуальність містичного формату самої Причини в людині. Остання, містична надсвітова форма, те, з чим постійно стикаються всі Сини Світла. У чому тут проблема? Є два елементи природи людини – перший і останній Адам, Рай і Небесний Єрусалим, Душа і Дух. У перекладі: як праведники отримують Корону на Царство або статус Сина Світла. У чому системність підходу з позиції останньої світлової гами.

Теж паралелі, теж в людині, бо свідомість орієнтована на паралельні форми сприйняття, крокові елементи. До п’ятого – дуальність добра та зла, після п’ятого – чоловіче і жіноче начало або природа душі і Духу (там вони змінюються, інша структурна формація).

Восьмий рівень – Рай, який на землі (у почутому). Усе сприймається як Одкровення. Душі живій Бог каже: від усякого дерева ти можеш вкушати. Усі виміри розфарбовуються в Райдугу, у свідомості усвідомлюється кінцева фаза – Причина і звучить як Бог є Любов.

На сьомому рівні – усвідомлення себе як Образа і Подоби. Відбувається кінцеве (воно ж початкове й кінцеве) розуміння усіх позицій Причини, які вона займає по відношенню до світобудови – Бог усе зберігає і в усьому проявляється, у всьому бере участь і все утримує.

Після проявлення райської природи, після вжитку плодів усіх часів і строків, народів, цивілізацій, аду, раю, усіх проявів буття, усіх шести днів творення, усього Всесвіту від початку його й до кінця, і все, що в ньому є у мікро- й макро – тільки на сьомому рівні, відокремлений від середовища, підносишся від землі. Усе є в Людині, бо вона і є Божество Тілесно.

І ти як Бог розумієш, що це ти сам, і що це все… і його немає… У такому дитячому віці ти настільки ЛЮБИШ все що є, було і буде! На тому рівні немає слів у людській мові. Це стан! Саме Божество, сама Причина залишається в таємниці для істоти. Якщо хтось доторкнувся – втратив голову, вигукує на всіх кутках вулиці, але Істина в тому, що цей глас на вулицях не чується. Вулиця – напрямок свідомості людини містами Духа, де відбувається стан усвідомлення процесу. Ось цього голосу не чути там.

Алегорично, виражено в Книзі Пісні Пісень – тисячний елемент Духа, тисячний елемент дня (сьомого дня). Соломонова Мудрість або Причинна – елемент Троїстості Божества Тілесно. Три нулі, як формат Абсолютної Божественної Десятини кола Життя Сонця має спасенну дуальну природу людини.

Тисяча нехай тобі, Соломоне, а двісті – тим, хто стереже плоди його (Пісн.8:12). Не тільки 1000, але 200. Тут таємниця. 200, 2, 20, дуальність – стократний плід синів Хама, виражений у перемозі Ангельської природи людини (онуків), у кроковому еквіваленті після Раю – Небесний Єрусалим як цілісна природа Єфрема і Манасії…

…Це та планка з’єднання душевної природи Раю і Небесного Єрусалиму разом, коли первинна п’ятірка (зовнішня природа людини) плавиться … Сподіваюся, система всім зрозуміла – не залишиться нічого, крім ПРИЧИНИ… Вперше в історії. Великі містики усіх часів і народів усієї цивілізації бажали чути, що ви чуєте і бачити, що ви бачите, але тоді не настав ще час, не було можливості.

…після того, як уся природа людини (внутрішній і зовнішній зміст) отримала охоронну зону Десятини – Тисяча нехай тобі, Соломоне. Людина – це Мудрість Трійці, Образ і Подоба і ця Мудрість Божественної Десятини в первинному форматі, початковому (він же й кінцевий) нині наповнює землю: мудрість тобі, Соломоне, Син Царя царюючих та Господь володарюючих, а двісті – спасенній природі Людини, про Якого написано (Христі), Того Спасенного в кожному із вас у своєрідній грані (індивідуальності), у своєрідному спектрі, якості за Абсолютною, споконвічно вираженою Мудрістю – Божеством Тілесно, але в кожному окремо. Кожна Людина є Образ і Подоба, весь Всесвіт. І ось ці двісті – внутрішнє і зовнішнє начало, та Десятина, ті дві п’ятірки, що принесли стократний плід, як прикордонні елементи самої Причини, оточують споконвічно Божественну природу Людини. Ось спасіння.

Таке усвідомлення було у Великих містиків – Христа і в найближчих Його учнів; у Богоматері (але там інша схема). У всіх інших такого розуміння не було. Вони чули, бачили, як через тьмяне скло, але не мали.

Восьмий день (восьма паралель) або восьмий рівень цієї таємниці (Слави) – коли два Хрести, два Всесвіти, два жертовники (Рай і Небесний Єрусалим) оточують Людину (шестикутну зірку), її індивідуальні характеристики, її зміст (відбулося преображення зовнішньої і внутрішньої генетичної природи) через семикутну зірку – сьомий рівень Слави проходження Променя свідомості, через формат Вчення наповнення Райдужної палітри спасіння, коли Слово творіння цією Людиною випромінюється в середовище в зовсім іншій якості.

Воно містить усе Самим Собою, але у двох жертовниках, у двох Хрестах восьмикутної зірки – Раю (душі живої), Жони, осяяної Сонцем або Небесного Єрусалима (Нареченої Причини), що містить усередині себе Трійцю сукупно і дванадцять проявів цього циклу світобудови, як дванадцять підстав виразу Десятини у свідомості Людини дуальності (Єфрема і Манасії).

Дванадцять перлин (або дванадцять брам) – це усвідомлення крайніх позицій чорного всесвіту темряви свідомостей (зодіакальне коло смертних).

Але на дні моря людей, на дні океану, ховаючись від усього в таємниці (у мушлі), молюск, без кісток, без хребців, без нічого, що не має підґрунтя (Вчення) огортає віруючу душу (піщинку, міру людини), яка була колись на березі, але штормом потрясінь (політичних, економічних) була змита на дно цього життя. Їй (піщинці) пощастило – її взяв молюск і закрив Собою. Безмозкий, безкістковий зберіг, обробив, вкрив тією первинною Райдугою утримання від усього, що над ним, під ним, біля нього. Піщинка перетворилася на перлинку і стала Брамою. Таких дванадцять.

Дванадцять колін Ізраїлевих – зовнішня форма Писань, зовнішня природа людини, її усвідомленість у системі координат чорного всесвіту (не центр цього всесвіту). Вона закрита стулками молюска в цій системі координат, у зодіакальному колі смерті.

Але, тільки такі піщинки, що колись блукали Аравійською пустелею, увійшли в Землю Обітовану. Їхні родоначальники, первинна форма системи координат, але вже преображені в Небесному еквіваленті, здатні відтворити формат спасіння для тих свідомостей, що на це споглядатимуть та дивуватимуться: як їм вистачило Віри закритись від середовища та вискочити за межі, на берег моря, не брати участі у безплідних справах темряви.

Усі алегоричні Біблійні образи дані вам для самовизначення. На початку – перед Богом, Причиною, потім – у Бога, у Причині і потім – замість Бога, стаючи Причиною.

Тому восьма паралель – Сонячна, що має подвійну природу. Внутрішній зміст – ядерний реактор, що має Життя в Самому Собі (10-12 млн. градусів термальний заряд) і зовнішня форма вираження (від 2-2,5 до 3 млн. градусів) – випромінювання системи цього Всесвіту, цього Кола Життя, що ґрунтується на двох жертовниках, двох Хрестах, на Єфремі та Манасії – на душі живій і Дусі Животворчому.

Я кажу все про одну людину, про кожного з вас. Дев’ята паралель – формат наповнення виміру, випромінювання Себе – Світлом, Любов’ю, Правдою. Це випромінювання невидиме.

Ультрафіолетове випромінювання нашої Зірки фотони, частинки світла. Їхня швидкість польоту у просторі зафіксована як швидкість світла – 330 км на секунду. З такою швидкістю випромінюються Святі в просторі й часі, але вони мають «ручне управління» режиму випромінювання. Вони можуть цього не робити, можуть робити зі швидкостями, які не мислимі нашій Зірці. Вони скрізь і ніде, вони все і ніщо, вони є і їх немає, вони тут, з вами і не з вами, вони були колись і будуть вічно.

Коло їхнього Життя – десята паралель – Єдність у Трійці, три виміри, як цілісна Гармонійна природа Причини. Це Єдність внутрішньої і зовнішньої природи, Образу і Подоби, Єдність двох вогнів. Вони єдині, хто може поєднати дві природи вогняного світу – вогонь матерії і вогонь Духа, Ад і Рай, смерть і Життя, цілісну природу нашого виміру.

Десятина або Боголюдина – Єдина і Неподільна, Абсолютна і Досконала в колі Свого Життя (Вона у колі і поза кола). Цілісна природа підкреслена як нульова зона, нульовий цикл у системі координат усього виміру, єдність у множинності Своєї особистісної Божественної природи (скрізь, усюди, на всі випадки життя) та Абсолютна Відповідальність – контроль за все, що є, було і буде. Бог, така робота в Нього.

Він же син прокляття, Він же Син Людський, і Він же Син Світла. У ньому все є – Десять паралелей, з яких складається Праведна Людина.

Тричі істинно кажу вам: усе, що понад те, що Я сказав, то від лукавого.

Із цього складається природа Писань, природа Христа, природа ваша, природа Всесвіту нашого виміру, природа Вчення – модель Отця і Сина, Старого і Нового Завіту, модель людської природи, внутрішні і зовнішні характеристики.

Перші п’ять легко і просто. Другі п’ять – складно і це для обраних, які перейшли із хижака у жертву. Тільки для них це буде приємно, даватиме перспективу розвитку.

Усі інші вчення, що вийшли з Єгипту і Вавилону (в дуальності якогось «одкровення»), – помруть природною смертю або приліпляться і виправляться. Кривизни випрямляться, нерівні шляхи стануть прямими, і побачить усяка плоть спасіння Боже – Його самого.

Чому плоть? Тому що в дуальності завжди плоть, як би вона не мудрувала. Бог дає усьому тіло: інша плоть у риб, у птахів, тварин, людей; інша слава сонця, місяця, зірок; є тіла небесні, є тіла земні (1Кор.15:40). Бог усьому дає тіло – сім’я споконвічно проявленого Духа, але це сім’я, це Слово минеться і всі пророцтва про те, як воно минеться, – припиняться (1Кор.13:8), а система Божественної природи первинного випромінювання Себе Самого в тварний світ – підноситься.

Ти був Богом споконвічно, але ти забув, що ти ним був і, коли повернешся – станеш Ним. Ти цілісний у своїй природі Вічно.

Сім’я сіється за родом своїм. Закон збереження енергії – в генетичному форматі клітини, успадкованої від предків, вони в тобі виражені і це триває вічно. Усе було. Це схема, модель світобудови. Тут є одне «але», що дає тобі можливість думати, що не все недобре. Ця енергія преображається – вогонь із матеріального середовища переходить у Духовний вогонь – Світло.

Світло несе Знання. Знання несуть структуризацію Життя у первинному форматі – Любов. Тому життя вічне – знання Отця і Сина (те, про що Я кажу). Ви вже його маєте, бо Я вам сказав, показав одного й іншого, Небесна природа, внутрішній зміст. Це вже не формула крові, зовнішні п’ять – П’ятикнижжя Мойсея, ветха Єва, занепале життя душі.

П’ять внутрішніх – Рай і Небесний Єрусалим або Душа жива і Дух Животворчий. Усе це в цілісній природі Жони, осяяної Сонцем або Завіт Духа. Структуризація вже відбулася, зараз іде адаптація свідомості до цього процесу – утвердження. Усе було і буде Вічно.

Воскресіння Лазаря

Воскресіння Лазаря – Хрест Синів Світла (четвертий день), вираження Самого Себе – Любові, яка животворить усе. Зі сну паралельного світу (тієї чи іншої формації, яка в самій людині), за допомогою сьомої паралелі Причини (сьомий рівень Слави) може увімкнути ситуацію й оживотворити всередині себе (у восьмому вже рівні). Синам Світла дана така влада.

Десять. У другій – Лазар, дуальність. Для того, щоб перейти в третю паралель потрібен рівень Духа. На той час ніхто цього Духа не мав, Христос ще не воскрес із мертвих, не дав цю систему. Він помер у другій, у своїй дуальності, хоча помер у природі Сифа (Він Юдей, у Нього така генетика), помер у Старозавітній моделі, у генетиці Авраама. Щоб воскреснути в третій моделі, потрібно пройти Сина – другу.

Христос, знаючи все про Себе, в Дусі піднявся на сьомий рівень (Синам Світла це дозволяється, вперед і назад, у будь-якому напрямку, він скрізь і ніде, він усе і ніщо). Із сьомої моделі взяв шматочок Себе (Воскреслого), спустив у цю модель, влився туди, маючи Свою модель (воскресіння в Дусі – із сьомої, на другому рівні) і, давши Духа в третій моделі, зафіксував її в індивідуальному змісті – Лазарі. Зафіксував Трійцю в одному – Лазарі, оживотворивши Собою. Але, це може бути тільки на підставі Хреста Всесвіту або куба – влади над усім Всесвітом четвертого дня. Тільки в четвертому дні.

Ось тому Він сидів на тому місці, де застала Його ця інформація. Сидів і чекав. Якби прийшов раніше чи пізніше, схема не спрацювала б.

Є акцент. Приходять до Нього і кажуть (не називають імені) одне речення: ось, кого Ти любиш – помер. Тільки тому так сталося. І якщо ти містик – одразу вся картинка буде виражена.

У цьому є все – сьомий рівень, Бог Отець, відокремлений від тварі, сама Любов, Божество Тілесно, Альфа і Омега всьому, життя і смерть, сьогодення і майбутнє, ад і Рай. Акцент: ось той, Хто Ти Сам, а Бог безсмертний.

Тому уважно читай, там немає нічого зайвого. Писання – це цілісний формат Слова – камінь, брила, скеля. Її не можна відокремити одне від одного, якщо спробуєш, то не зможеш цього зробити.

Частина – 10

Блуд. Перелюбство (ідолослужіння)

При озвучуванні терміну «блудниця», що входило у розуміння древніх вчителів Ізраїлю?

Перша і головна Заповідь Закону: Слухай, Ізраїлю! Я, Господь Бог твій. Нехай не буде перед лицем Моїм інших богів (акцент на блуд). Отже, возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм – джерело твого життя, Альфа й Омега всього, що з тобою пов’язане, усім життям твоїм – душею, усе повинно бути спрямоване в цю стратегію, інших думок нема, усіма силами – всі духи, що населяють тебе, повинні працювати лише в цьому напрямі, всією міцністю твоєю – все, що тебе гне, але ти не згинаєшся, будь-яка зовнішня форма інтервенції в твою свідомість – від лукавого, і всім розумінням твоїм – вічно пам’ятаєш цей Завіт з Богом і ніколи не відступаєш від неї, щоб не відбувалося, навіть якщо світ руйнується. Мова йде про усі категорії життя людини. Але, якщо серце, душа, як життя, і все, що її населяє (сила і міць), у свідомості (розумінні) винайшли для себе іншого бога (іншу систему поклоніння) – це блуд. Такого не повинно бути.

Хто дивиться на жінку з пожадливістю, вже перелюбствує із нею у серці своєму. Хто жениться на розведеній з чоловіком, перелюбствує ( і вона також, якщо не розвелася із ним) (Мф.5:28; Лк.16:18). Перелюбство як ідолослужіння (Кол.3:5), це дещо серйозніше, там інші категорії цінностей.

Ідол є що-небудь у світі чи ідол ніщо? У кожної людини є якийсь ідол: зірка естради, кіно, театру, політик – любов усвідомлена. Любов, яка не шукає свого – неусвідомлена, має містичну характеристику. Любов-усвідомленість, яка має об’єкт свого споглядання і поклоніння (одночасно) – перелюбство. Характеристика цього терміну ще виражається в жертовності (заради ідола я готова на те, на те, на те; заради об’єкта мого зітхання, поклоніння, я готова на те, на те – не на все). Це не обов’язково протилежний потенціал енергії, наприклад, чоловіча.

Як немає однакових відбитків пальців, так немає однакового світовідчуття. У кожного свій світ, в якому вона живе (твоя ментальність, твоя душа, твоє серце). Ти – індивідуальність і твій порядок цінностей у світорозумінні Божому: дотримуєшся Законів, Заповідей, ні з ким не блудиш, Бог твій Отець, Мати, сестра, брат і все, що пов’язано з твоїм життям – це Бог. Але, у твоєму світорозумінні, світовідчутті присутній елемент вираження ідеології: ти хотіла б, щоб усім було добре. Ти живеш в Україні і дивишся на тих, у кого рівень життя вищий. Це твоє заздрісне око і вухо веде тебе на дно аду.

Кожному своє, з цим потрібно змиритися, причому в повноті. Тих, які краще за тебе живуть треба жаліти, бо вони не мають такого Знання, як у тебе. Це ще один ідол у твоєму світі, у твоєму світовідчутті, світорозумінні.

Співчувати можна за умови: твого звернення до Бога. Ти, немічна, просиш Його дати їм ще краще, ніж є зараз і жертвуєш цим своїм розумінням, щоб воно й у них було, щоб вони шкодували про своє багатство. Багатий повинен шкодувати про приниження своє. Це його приниження, це не гідність. Потрібно поміняти вектор мислення, з точністю навпаки.

Ось тому, характеристики ідола – акцент свідомості (уявляєш, наскільки тонко), який викликає в тобі позитивні або негативні емоції і як результат – твій особистий висновок, що я дотримуватимусь цієї думки завжди. Розставлення акцентів, як опору твоїх поглядів на світ (твій світ), як істину в останній інстанції.

Єдине спасіння у цьому, визнати, що всі твої акценти – ніщо, тимчасові труднощі твоєї недосконалості. Ідол у твоєму світі (будь-який акцент) – ніщо, якщо ти уповаєш на Причину. Уповання моє Господь – ось тоді, з ким би ти не поєдналася, не зашкодить тобі.

Христос і Марія Магдалина

Отже, структурність твоєї природи складається із семи рівнів. Від покою до покою, від Причини до Причини, від Бога до Бога, від тебе до Тебе; ти – Альфа й Омега, ти – перша й остання, ти – Образ і Подоба. Ось ці сім рівнів твоєї внутрішньої природи повинні мати Світло Сонця сьомого дня.

Усе має бути засудженим Милістю Істини і освяченим Правдою Причини, бо ти і є Причина, Світло всіх семи твоїх проявлень – тварі і Творця у Єдиній цілісній природі, Гармонії вираження Самої Себе. Є СВІТЛО, ЛЮБОВ і ПРАВДА і це – Ти.

На всіх семи рівнях (семи днів), у кінцеві (не кажу первинній) природі падінні (що нижче, то сильніше), уся твоя природа – сатана, супротивник Богу (Тобі Самій), або біс, і їх там сім штук.

Христос вигнав сім бісів із Магдалини. Яким чином? Тут є один суттєвий нюанс, і тільки завдяки цьому нюансу Я кажу все одразу. Марія – Звеличена. У неї є такий статус Слави її сутності, її природи – очікування цього процесу. Вона приготована до цього процесу від початку, за фактом народження.

Що Він зробив? У якому дні перебуває Отець? У сьомому. Він дав їй категорію Покою Отця Світла, виконавши в ній увесь Закон Мойсея (усе Десятослів’я) одномоментно, і Сам ще (це внутрішня природа) Животворив Собою. Внутрішня природа – Вічна, споконвічна і безкінечна. Зовнішня природа повинна була наздогнати цей стан.

Ось тому, перебуваючи в шостому проявленні душі живої, Він мав перейти на сьомий рівень, і ось тоді – разом, обидва в сьомому рівні. Тому й сказав при воскресінні Лазаря: Я воскресіння і Життя. Чи віриш, що воскресне у воскресіння, в останній день? Тут і зараз. Вірю.

Магдалина – це алегорія на Ізраїль, як одна з форм проявлення природи Бога з євреями. Одна з багатьох, але знакова.

Підняття

Процес стрітення Істини й Правди – підняття. Син Людський йде туди, де був раніше. Коли Десятина завершена і приносить себе, на десятий день природа людини піднімається у повному спектрі, у повному комплексі – Боголюдина. Якби Господь не скоротив тих днів, то жодна плоть не мала би спасіння; будете мати скорботу днів десять; кажу, що не накладу іншого тягаря (Мк.13:20, Об’явл.2:10,24). Жах і кошмар триватиме днів десять. Ще одна алегорія на преображення синів прокляття через Синів Людських у Славу Синів Світла. Не довго – днів десять, один день – тисяча років.

Єфрем і Манасія – твоя внутрішня і зовнішня характеристика. Отець і Син – ось первинна і кінцева дуальність. Це структуризація Неба твоєї природи, Дім, у якому ти живеш, цілісна природа всього Сущого, Людини як Образа і Подоби. Образ і Подоба, Отець, Син – первинна і кінцева форма, але вже у оновленій Причинній природі. Тому дуальність завжди присутня.

У занепалому стані свідомість – так як ми знаємо; у категорії Синів Людських – Єфрем і Манасія або категорії добра та зла (Каїн-Авель). Усе потрібно преобразити з третьої природи Сифа через формат Синів Людських (від Адама до Христа, тричі по чотирнадцять) до вираження Самого Себе як Сили Божественної природи.

Система покарання і заохочення: Єрусалим – пряник, Вавилон – батіг (башта, піч, ідол). Усе руйнується: і те, і те, і те. Коли причину падіння усвідомлено, то останній заклик: вийди від неї (від цієї блудниці) народе Мій, щоб не брати участь вам у гріхах її (Одкр.18:4).

Зараз ви стверджуєтеся, переживаєте момент Істини преображення світу. Преображення свідомості, це й є преображення світу. Свідомість – джерело інформації: плюс – мінус, гарячність – холодність. Свідомість дає поштовх, детонацію до відтворення картинки. Преображення свідомості – розстановка сил, причин і наслідків. Коли алегорія преображається на картинку й уся причинно-наслідкова методика Писання оживає, стає особистісною природою твоєї свідомості – мета досягнута, цього достатньо.

Дерево пізнання добра і зла

Якщо ви у будь-якої людини, яка називає себе християнином спитаєте: що таке древо пізнання добра та зла? навряд чи отримаєте відповідь. Це розуміння повинно мати контури і споглядання свідомості на предмет інформативного її навантаження – суть питання. Що є добро? Добро – Закон Мойсея. Внутрішній зміст – множинність Херувимів, Серафимів – Небо (дванадцять і дванадцять Вишніх ієрархій), там усе є, весь Ізраїль сукупно, але у Славі (не людській) Божій.

Що є зло? Буква – це диявол. Символ залізного віку – вперте стояння у гріху – наш світ. Зло – світ навколо тебе. Твій світ і все що в колі твого життя повинно видозмінюватися разом із тобою, і як ти його зробиш, таким він і буде. Весь інший світ (тут треба брати Вірою), Бог сказав: весь світ – зло. Амінь! Весь сукупно, і якщо ти в світі, то Син (внутрішній зміст) береже тебе від цього середовища, накриває. Я не молю, щоб Ти взяв їх зі світу, але, щоб зберіг їх (у світі від цього світу) – від зла (Ін.17:15), бо весь світ лежить у цьому злі, це його хвороба. Лежання – хвороба, немає сил встати. Стояння – праведність.

Отже, що таке древо пізнання добра й зла (у твоєму світі)?Пишу вам, діти, бо ви перемогли лукавого (мир); пишу вам, юнаки, бо ви сильні; пишу вам, отці, бо ви пізнали Споконвічного, і Слово Боже перебуває у вас (1Ін.2:12-14). Духовний вік різниться у своїй Славі перед Богом.

Твій особистісний Христос – твоя особистісна природа, яка має внутрішній зміст – через Нього твоє світовідчуття. Перехідна модель (сім рівнів слави) переводить тебе в містичну системність (теж дуальність, але в системі Неба). Зростання (еволюція) духовного Тіла – від посіяного в душевності (першому Адамі) до останнього – Духа Животворчого, найпрозорішого Тіла Світла або Тіла Радості (Тіла Святого Духа) – Животворчої Марії. З Неї все виходить і в Неї все повернеться.

Марія не відразу народила Христа, Вона сама народжувалася. Коли Народжується Тіло – структуризація, коло Життя повного усвідомлення Причини в тобі і тебе в Причині, Марія (образ Святого Духа) приносить Себе в жертву двічі, коли Народжує Новий Всесвіт: народилася людина у світ – образ (Отець) і подоба (Син). Приносяться дві жертви – дві горлиці (перший рівень) або двоє пташенят голубиних. Дуальність Отця і Сина, виражена жертвою Любові Святого Духа – Хрест Миру.

Святий Дух – Джерело, завершальна структура всієї природи Причини (Отця і Сина). Все інше – дуальність, структуризація. Рятівне коло – Сонячний диск Світла, Любові, Правди, що опускається на свідомість грішника.

Коли у світ народжується Людина (Син Божий), відбувається структурна позиція двох вогнів (Отця і Сина), двох природ (внутрішня і зовнішня). Первинна форма Матері – Животворчого Духа, виступає як жертва. Дуальність Її теж має бути присутня, інакше свідомості людини не зрозуміти жертви Духа – як Святий Дух виражається всередині Себе і проявляє цю структурність у Людині, у її сутності як Бога, у первинному й кінцевому Тілі природи Духа (Отцеві й Сині). Немає інших Богів – це Правда, але це майбутня інформація, те, до чого прийдуть самі Боги.

Жертву приносить тільки Святий Дух (Марія), народжуючи із Себе Отця і Сина – двох голубів, двох Себе (первинна і кінцева дуальність свідомості Людини) – Образ і Подобу, мужа й жону.

Маленьким містикам, зірочкам на небосхилі Правди, споглядання цього виміру приносить Радість Одкровення. Усе спочатку, се творю усе нове, нове небо й нову землю. Кожна мить – Велич Причини вираження Саме Себе, Світло розуміння Любові змісту в первинній і кінцевій Правді Єдності усього Сущого.

Тому древо пізнання добра і зла – базова науково-технічна інформація регресу занепалості людської свідомості – технократична форма одержимості. Страшного нічого немає насправді, але, коли це захоплює, засмоктує в цю воронку адську, доводиться шкодувати. Ця система знань не дає можливості (часу) об’єму свідомості живитися іншими плодами – Одкровеннями, іншими формами світовідчуття, які мають вічні характеристики. Дуже шкода.

Богам, Причині, Синам Світла – не шкодить ні добро, ні зло, ні вживання цих плодів. Ось Адам став як один із нас (знає те, що ми вживаємо чи не вживаємо, маємо право і те, і інше).

Проблема в людині, в її світорозумінні та світовідчутті. Ось тому очисна форма егоїстичної натури, зневаження того чи іншого ідола, це підготовка об’ємності свідомості до сприйняття. Я б радий дати усе всім, але нікуди покласти, немає об’єму, місця. Усе заповнене інформацією технократичного типу регресу, завантажені всі файли. Тому доводиться виймати «жорсткий диск», комп’ютер зависає і починаю очищення. Хрест такий (2х2) – дві горлиці або два пташеня голубиних. Діти, бережіть себе від ідолів, від світу.

Первинна жертовність Святого Духа, виражена в Отці й Сині, це Воля Матері (Святого Духа) і Вона творить через цих двох пташенят усе Нове: Новий Світ, Новий Рай, Новий Єрусалим, Нову Душу (Нову Єву), звеличує цю Єву вище Небес.

Суд полягає у тому, що Світло прийшло у світ – Хрест, об’єм або коло Життя Причини троїстості природи буття – Світло Любов Правда – Сонце, Святий Дух.

Якщо ми перейдемо цей поріг, у людей є шанс, що вони піднесуться до природи Святого Духа. Усім належить народитися від Марії, від структурності цього Духа – Його жіночої природи. Тому краще дати місце у своєму світовідчутті іншим деревам – Одкровення. Якщо разом узяти усі знання цього світу, які коли-небудь були виражені на тій чи іншій кафедрі, включно з богословськими школами, й покласти на терези з тим, що вам зрозуміло, вони будуть – ніщо. Ваше розуміння про те, що Я сказав, ось це –безцінне! Ніхто не знає цієї ціни.

Благодатна, Благодать, Благодатний – Тіло Святого Духа в системі самовираження. Завжди міряй за найвищою мірою, все інше докладеться.

Як можна зрозуміти все? Зрозуміти Мене. Усі відповіді на всі запитання, навіть те, чого ще не існує – вже є. Те, що було до Отця і Сина, до того, що було і до всього, що буде.

Хто може зрозуміти? Свідомість чиста до сприйняття. Чисте сприйняття – це позиція щирості. Щирість передбачає Чистоту. Це процес інтеграції Любові до Причини – відтворення.

Кінцевий результат

Я підношу вас до вершини, про яку не сміють мріяти навіть Ангели, бо не Ангелам Бог приготував майбутній Всесвіт – він ваш, не тільки Мій. Тільки Чиста енергія Духовного Тіла з характеристиками свідомості Причини цього виміру (Отця і Сина) полетить Святим Духом у майбутній Всесвіт за Мною, Я покажу Шлях. Це центр Галактики і за її межі. Енергія піде (образ). Духовне Тіло – плазмова свідомість, тільки вона витримає цю температуру і перевантаження. Все інше – залишиться тут.

Центр Галактики вийде в тонкий площинний режим, навіть у нашій тривимірності й об’ємності (людина так сконструйована), але тільки з четвертого виміру система стає зрозумілішою. Тому по колу усі 36 часових континуумів «вкручуються» в сьомий рівень і через Галактичну «павутину» згусток Чистої енергії плазмової свідомості Духовного Тіла Духовного Тіла Отця Сина Духом – Абсолютно концентрована формація Образу і Подоби – йде в інший Всесвіт.

Між Галактиками є невидима система, в нашому спектрі її не можна зафіксувати. Доки існує світ нашого виміру, її неможливо бачити, чути, знати, ніколи ніким не будуть сконструйовані такі прилади. Неможливо показати вихід згустку Чистої енергії плазмової свідомості в інший Всесвіт. Свідомості Троїстої моделі усієї законодавчої бази нашого виміру в окремо взятій людині.

Між Галактиками, як бджолині стільники, шестигранник (законодавча норма) і на перетині – коридор. Там – найтонша мембрана, з двох боків причому, вона не енергетична. Коли її проходиш, відчуття… Цього ніхто ніколи не пояснював, і ніколи не було цього в історії цієї цивілізації – це позамежна форма. Це навіть не Небо – ще далі.

Істинно і ствердно кажу, на рівні: так і Амінь – Я вас усіх туди проведу (і не тільки вас). У той формат Життя входить тільки Причина (Отець, Син і Дух) Тобою, як виконання всіх обітниць. Усе згорнеться при цьому, все минеться – небо, земля, все життя, все. І результат – Ти Сама прийдеш до Мене.

Результат – усе, що було, є і буде, усіх богів, бісів, ангелів… і, найостанніша тонкість самої вже Причини – первинність до вібраційного моменту Святого Духа. Ніжніше – нічого немає, більш Велелюбного – нічого немає, ласкавіше – нічого немає, правдивіше – нічого немає, тонше, глибше – нічого немає. Тонше за цю мембрану – нічого немає, вона тонша за атомарні частинки, жодна нано-технологія не може її створити. Це енергія – споконвічність до вібраційної хвилі вираження, Абсолютна Сила всього виміру в її Першоджерелі та її Абсолютний Покій кінцевої фази – результат.

Найтонша мембрана – Світло і темрява, все і ніщо, Райдуга і яскравіше за всі Сонця Всесвіту. Хто через неї проходить – уже не повертається. Лише за особливою Милістю, або за власною волею з переповні Світла, Любові та Правди, і потрібно його вилити – воскресити ще один Всесвіт темряви. Синам Світла можна через неї входити і виходити.

Таких точок багато між Галактиками, як вхід і вихід у всю галактичну законодавчу структуру – часу, простору і матерії. У кожній Галактиці так відбувається.

Частина – 11

Теплота Святих, холодність і гарячність

Розіпни Його, розіпни. Кров Його на нас і дітях наших. Кров’ю Його обмиті від усякого гріха (Мф.27:25). Книга парадоксів. У православ’ї під час Євхаристії читають чин води, коли вино розбавляють водою –теплотою Святих Його.

Стародавній світ ділився на патрицій і рабів. Патриції пили вино, розбавлене чистою джерельною водою (це їхня відмінна риса). Рабам давали тільки кріплене вино, в них збуджувалася низинна природа інстинктів (бійки), а для патрицій це було видовище, розвага.

Алегорія: надалі пий не тільки воду, а й вживай трохи вина, заради шлунку твого (1Тим.5:23). Засвоєння їжі (Старозавітних Писань, Слово або Хліб) завдяки Новозавітних Заповідей Блаженств (вино або Кров) допомагає твоєму містичному імунітету (шлунковому соку) розставити усі крапки над «і» і отримати Одкровення.

Але, після причастя – жадаючий хай приходить, і бажаючий хай бере воду життя даром (теплота святих Його) (Одкр.22:17). Просто Слово, але живе Слово, без хліба (тіла), бо свідомість вже сконструйована (Десятослів’я Мойсея), і Кров (вино) цим розбавлене.

Причастя (Євхаристія) – це системність підходу до Причини. Для того, щоб краще засвоювалося, потрібно було пропускати через призму свідомості тих чи інших Святих, які засвоїли цю Славу і розбавляти водою – Словом, м’якістю, теплотою.

Холодність і гарячність – термальний режим, найвищі температури. У Писанні немає нічого, крім Отця і Сина. Потрібно щоб Писання в тобі виразилося, тоді ти станеш Причиною. Якщо хтось шукає ще якісь моменти, то це чаклунство; усі пояснювальні «коментарі аналітиків від християнства» – від лукавого.

Теплота – Баланс Старого і Нового Завіту у проявленій свідомості Святих. Холодність і гарячність – крайнощі Хреста Причини, внутрішнього і зовнішнього Божественної природи людини. Баланс корисний до засвоєння (вода Жива) і вивергає його Син Божий для людини, яка буде Сином Божим (або є), бо минуле, теперішнє і майбутнє в містичній природі безчасся – відносність.

Ісав і Яків у природі людини

Алегорія, Якова Я полюбив, а Ісава – зненавидів, так було задумано від початку, перш ніж вони народилися. Кого милувати, помилую, кого жаліти, пожалію; тому помилування залежить не від того, хто подвизається, але від Бога Милуючого (Рим. 9:11-18).

Твоє життя розставляє пріоритети, що тобі краще: бажаю краще бути біля порогу у домі Божому, ніж жити у шатрах нечестя (синів Хама) (Пс.83:11). Твоє внутрішнє розуміння, що в Писанні все не зовсім так, як люди кажуть або так, як ти вчора читав. Сьогодні ти розумієш, що щось не сходиться, є якісь характеристики, які є позамежними твоїй свідомості, і ти навмисне йдеш на обман сам себе, відкидаєш себе. Так, я полюю на всіх бісів, які тільки є, я вже містик, рівних мені немає, мені вже все можна, але щось не так. Є щось позамежне, непідвладне моїй свідомості. Я зіграю цю роль в іншому контексті, зроблю так само: одягну козячі шкури на руки, щоб мене ніхто не впізнав, навіть той, який мені в Писанні про це каже. Все одно душа змудрує, щоб подивитися, а що ж буде?

Але так було задумано, щоб потім у тебе не було зворотного відступу. Ти спалюєш цим усі мости, ти йдеш навмисне на конфронтацію із самим собою, викликаєш вогонь на себе, всупереч усьому – виміру, світу, рідним, знайомим, усьому. У душі є така здатність – іскра Божа, інтуїтивно ти це робиш. Воно не піддається логіці, але ти йдеш на цей вчинок. Будеш гнаний, будеш побитий, будеш працювати на двох дружин одразу (зовнішню і внутрішню), але в кінцевому підсумку – все в тебе буде добре, бо в тебе буде дещо – з тобою буде Бог.

Але, це потрібно робити навмисне, як Христос, навмисне пішов на Хрест. Парадокс, це позамежне людській свідомості. Це потрібно перейти – відключити всі системи, і тільки потім усе ввімкнеться, але в зовсім іншій картинці, в іншому вимірі.

Ген Віри

Авраам – отець багатьох народів (Рим.4:17). Євреї – сини Авраама: ми не від любодіяння народжені, ми діти Авраама (Ін.8:41). Євреї вірили Аврааму, виконуючи Закон, і завдяки цьому вони вижили.

Для інших народів світу – Авраам їх отець за вірою, не за Законом. За Законом – виконати обітницю, обіцяну отцям (Рим.15:8). Щоби виправдати всіх інших євреїв (народ обраний), Бог послав Сина. Увесь Ізраїль структурована форма, одне Тіло – Христос. Потрібно було показати один раз, як Закон працює по Вірі. Законодавча генетика, проявлення Бога через пророків, це євреї, але Закон виконав тільки Христос. Він зневажив Закон і дав усім можливість виконати його за Вірою.

Хрест Світу – Христос, виконання Вчення (Новозавітна програма). Уже не твій хрест, не твого роду, а Світу, бо як в Адамі всі помирають (всі згрішили), так у Христі всі оживуть (1Кор.15:22), але через тебе вже, ти – Христос.

Що потрібно зробити, щоб отримати Освячення? Бути під’єднаним до Причини, отримати Одкровення – Народитися Згори. Народилася людина у світ, в інший світ – ось це вже Духовне Тіло. Але сіється душевне, душа оживає завдяки Слову, в ім’я Слова. Очищується уся природа людини проточною живою водою.

Від сприйняття проявляється Ген Віри. Ген, як сперматозоїд, входить у твою первинну маточну (надсвітову) природу і проникає у внутрішню за завісу, у свята святих (яйцеклітину) – коло твого життя і дає їй Силу вібраційної хвилі, детонацію до поділу. Душа (земля) має силу до сприйняття цього сім’я, дає силу до зростання.

Ген (Слово) несе повну інформацію про всі Писання: Отця, Сина і Духа, і Сила вираження Його (Дух), дає цю детонацію. Проходить цикл 9 млрд. років, перш ніж ти осягнеш макропрограму, загальну форму проявлення усіх Сил вираження тебе як Життя у Бога. Народження Згори – Одкровення – Народилася Людина у світ.