Частина – 1
Три сходинки до Престолу Благодаті
Хто хоче йти за Мною, відторгни себе, і візьми хрест, і йди слідом за Мною (Мф.16:24)
Хрест – це розділення: не мир приніс Я у світ, але меч і розділення (Мф.10:34). Меч – Слово, вихідне від Причини (проявлення Святого Духа) для смирення дуальності людини, бо категорії добра та зла – це природа її життя в нашому вимірі. Причинно- наслідкові категорії дуального мислення – прояв духів темряви і ніколи світла. Слово, що виходить від Причини, розділяє і показує людині, навчає її почуття визначати: що добре, що недобре. Чому почуття? Слово, та зернина, яка посіяна в душу (землю) проростає, і все середовище починає ділитися, бо це Слово – Істина в першій і останній інстанції.
Істина – суд (немає іншої Істини). Істина від землі (Пс.84:12) – те, що в тобі росте як дерево і проявляється багатьма гілочками. Кожна гілочка приносить плід Істини. Нині суд світу цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть –це суд праведний (Ін.12:31). Я йду від вас, але краще для вас, щоби Я пішов; бо, якщо Я не піду Утішитель не прийде до вас, а якщо піду, то пришлю Його до вас, і Він, коли прийде виявить світ про гріх, що не вірують в Мене; про правду, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене; про суд, що князь світу цього осуджений. Суд полягає в тому, що світло прийшло у світ, але люди більше злюбили темряву, ніж світло, тому що справи їхні були злі. (Ін.16:7-11;3:19)
Слово розділяє все в природі людини на: вівців та козлів; праведне та грішне; щирість та брехню – це суд Істини. Будь-який інший суд – суд неправедний, не є Істина.
Послухнянство (послух) – прояв людської природи у Раю, де починається навчання. Рай – місце Піднесеного Світла, Чистого Знання, Одкровення. Рай -формат обітованої землі – чистої непорочної душі, яку створив Бог (не людина). Відбувається Посвята Божественної природи, яка була від початку – в Ангела. Посвята Ангела в таємниці Божества, посвята в Одкровення, посвята в природу Причини и Сама Причина, проявляючись у тобі зростає повним віком Христовим, віком Посланого з іншого виміру, виміру Самої Причини.
Зростає Законодавець закону трьох вимірів – Адам або Садівник, який здійснює контроль над усіма деревами (живими Одкровеннями) в системі Піднесеного Світла Знань прояву Причини.
Посіяне Слово виросло й принесло перший плід – Одкровення (це і є система Вічного Життя). Перше Одкровення, перший плід (Первісне Боже, Син) – Освячення, Радість Духа. Цієї Радості ніхто не забере, немає такої сили і влади в усьому Всесвіті, тому що це Бог. Це кінцева фаза переходу в Життя Вічне.
Біблія, це алегорія, притча, образ. Алегорія, немов печатка знімається смертю. Смерть – це Істина і тоді Воскресає Правда.
Істина не судиться і на суд не приходить, тому що Вона споконвічна, первинна і кінцева. Істина піднімається туди, звідки вийшла – на Небо (Небо – Престол, на Престолі Суддя). Істина виникає від землі, Правда припадає з Небес (Пс.84:12). Назустріч Істині схиляється Правда, яка Її народила. Це та Небесна Лілія, Звеличена Марія (первинна і кінцева форма Церкви), Вона приймає всіх: хтось раніше, хтось пізніше, але всі приходять у Лоно Матері – Святий Дух.
Частина – 2
Назорей
Назорей, у перекладі – відокремлений (відкинутий) одним середовищем і проявлений в іншому середовищі. Це Дух, який абсолютно обрізаний від світу, від середовища, але перебуває в ньому, він тут і його немає. У стародавній Церкві (дохристиянську епоху) була така секта Назореїв, де навіть не милися, не стригли волосся.
У Середньовічній Європі також один раз на рік милися (тому епідемії були). Цей обряд привіз один європеєць із Китаю. У Китаї обряд обмивання, як очищення від гріхів, прийшов з Індуїзму, продиктований Вченням Вед (обмивання в Ганзі, так само як Хрещення в Йордані). Обмивання (Слово Вчення) – священнодійство. Деякий формат долучення до культури того чи іншого народу, яка виникла на підставі релігії, виконувався як обряд.
Назорей мився один раз на рік взимку, у свято оновлення, причому на природі (річка, море, озеро). Писання говорить про Назорея: бритва не повинна торкатися голови його (Чис.6:5), тому що волосся дано йому замість покривала. Волосся – це система зростання Одкровення Духа, своєрідні антени з’єднання з Причиною (мікро із макро, Син із Отцем). Назорей народжений у світі, як символ прояву Причини, він самим собою являє Образ Того, Хто послав його. Назорей може собі дозволити порушити всі існуючі норми і його ніхто не мав права засудити, ні за що – він не належить собі. Назорей, у системі цінностей, рівень дещо вищий за Пророка.
Пророк Ізраїлю – сурма, голос Згори; голос, який відноситься безпосередньо до Бога і його зобов’язані слухати. Назорей міг не мати Пророчого Дару, але очікуваний результат його обітниці – вищий за Пророчий. Це весь спектр існуючих (на той час) проявів Дарів Духа.
Обітниця назорейства – це обітниця персної людини, відокремленої від середовища. Персть, прах, земля, душевність – одні й ті самі символи. Спалена земля і результат праху, через який проявляється вогонь Духа.
Назорей у системі символів вираження Духа Ангельського середовища – Третє Небо. Він – Серафим, тому що проявляє природу Отця; він – Херувим, тому що проявляє природу Сина (у різних форматах); і він – Престол, тому що поставлений начальницьким у народі своєму (не в образі світу цього), бо Його Царство не від світу цього. Усі покликані служителі Ізраїлю (старійшини Синедріону, Пророки) вважали своїм обов’язком з Ним дружити, слухати те, що Він скаже з того чи іншого питання. Тільки знакові образи увійшли до Священних Писань, як прояв Волі Отця Світів.
Метаісторичний погляд
Біблія – це Вчення. Це не історія Ізраїлю. Зовнішня форма (буква Слова), все інформаційне завантаження Біблійних образів, історій – це алегорія. Адаптована форма прояву Божества – це Вчення: про народження, зростання, прояву, смерті і Воскресіння однієї людини.
Як Апостол Павло каже: заглиблюйся в себе і у Вчення (1Тим. 4:16), все має бути збалансовано. Христос каже: слуга Мій нехай йде вслід за Мною, і там, де Я, там і слуга Мій буде (Ін.12:26). Це є адаптована форма Вчення Біблійних Істин на тебе самого. Баланс, як лакмусовий папірець на предмет твого особистісного духовного зростання, прояву Тіла Світла.
Метаісторичний погляд – це загальна жива картина всього, що відбувається одномоментно. Фіксація уваги на історичних моментах, на діях Пророка чи Царя, відводить свідомість від Істини (всі ми знаємо частину, але все у Бога). Ти повинна знати все і одразу одномоментно. Біблійну історію бачиш немов живе кіно – одномоментно все і одразу. Коли це відбудеться – ти маленький Бог, тому що Бог є все у всьому: в минулому, теперішньому і майбутньому. Він Споконвічний і Нескінчений; Він поза простором -часом, в який втиснуті ті чи інші образи цього Вчення.
Історичний Христос – лише образ, а всякий образ не є істиною. Істина – це суд над образом, щоб з образу проявити подобу: внутрішній прояв Слова або Одкровення.
Син Людський.
Уся інформація з середовища потрапляє в людину через органи чуття: слух, зір, нюх, дотик, смак. Занепала людина сприймає середовище тільки у форматі захисту, і використовує їх як систему безпеки в стані війни за «місце під сонцем». Почуття правлять світом – це війна інстинктів. Чуттєвий рівень занепалої людини – завжди війна. Інтелектуальна війна – теж чуттєвість, але ці почуття хитромудрі. Останнього часу мутації в усьому відбуваються, навіть у почуттях: у когось притупляються, у когось загострюються, але все відбувається у війні «за місце під сонцем».
Тому завдання Священних Писань складається з того, щоб із занепалої людини створити нову – Небесну Боголюдину (притча про блудного сина і рідного).
Син прокляття, який обрізаний у зовнішньому форматі у перехідній моделі Сина Людського перетворюється у внутрішньому змісті, зростаючи максимально адаптується до Сина Благословення. Стовідсоткове спокутування, перетворення всього випало на долю Сина Людського.
Син Людський відчуває на собі удари всіх форм прояву інформації, всіх Духів (вогнів), що існують у нашому вимірі. Інформація є носієм духу, і в цьому разі всяка їжа проходить йому у черево. Усе, що є в людині, весь спектр чуттєвого рівня – черево. Сину Людському належить це все переробити, він своєрідний фільтр: очистити (пробачити, тобто помилувати). Істинний праведний суд – суд Милості. Якщо сил недостатньо (і оскільки він обраний), то Бог Свою Милість піднесе над його судом. У будь-якому разі, є певні гарантії, бо люблячим Бога, покликаним по Його призволенню, все сприяє на благо (Рим.8:28). Благость веде до вічності життя, приготування нетлінних цінностей, до Одкровення і зростання Божества Тілесно.
Усяка їжа проходить у черево і звергається геть (Мф.15:17), чим і очищується всяка їжа. Черево – стан проявів шести органів чуття людини (як 6 днів) в його в занепалому образі. Це потрібно спалити, бо всякий вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю осолиться (Мк.9:49) – суд Милості.
Це обов’язок Сина Людського у форматі навчання, як претендента на Сина Благословення. Коли все перетвориться на прах і буде переораною землею, тільки тоді земля (душа) стане у єдиному форматі з Небом.
Частина – 3
Небезпека падіння
Небезпека падіння присутня завжди, бо сатана ходить, як лев рикаючий, шукаючи, кого пожерти (1Пет.5:8), крок за кроком, десь спіткнувся і біси тебе розривають. Тому пильнування та тверезіння, у перекладі: піст та молитва повинні завжди бути присутніми.
Про Христа сказано: Він, за днів плоті Своєї, з сильним голосінням і зі сльозами приніс молитви і благання Тому, Хто міг врятувати Його від смерті, і був почутий за Своє благоговіння; хоча Він і Син, однак стражданнями навчився послухнянству (Євр.5:7-8). Внутрішнє свідчення, що ти живеш Вічно (щоб не трапилось)– це проявлений вищий критерій Слави Імені Отця Світла.
До цього моменту всі на Шляху. Син Людський народжується на страждання, Невпинний Армагеддон, внутрішня і зовнішня війна, бо Він баланс між силами темряви і силами Світла. Внутрішній пророчий голос: вглядайся у себе та Вчення (1Тим.4:16) як проєкція на Його особистісний прояв у Божественній природі, завжди каже про перспективу розвитку – скорбота та Радість у скорботі.
Важливо, щоб свідомість мала безкомпромісну, абсолютну, досконалу, недвозначну позицію. Доки не проявилася третя природа Отця Світла у Славі імені – всі в небезпеці. Чим вищий й тонший прояв цієї природи, в геометричній прогресії зростає небезпека.
Етапи зростання, виховання
Плоть, фізичний світ. Бог з’явився у плоті; прийняв образ раба, ставши подібний до людини (1Тим.3:16; Філ.2:7). Для того, щоб дати відсіч певній ілюзії (вчення ніколаїтів), давні Святі на Нікейському соборі затвердили Символ Віри (молитву на віки вічні). Кожен Християнин, який вважає себе таким, затверджується у приналежності до цього Тіла (Церкви), є його частиною. Це так званий етап уводини (воцерковлення), перехідна модель від фізичного світу в світ душевний, коли зовнішня форма причастя (обряд) не приносить задоволення.
Будучи у Тілі, відбувається Хрещення – очищення банею водною за допомогою Слова (Єф.5:26). Хрещення –пізнання наступного світу. Слово омиває колишній формат і виявляє інший – плоть уже Слово, Вчення. І Слово стало плоттю, і жило з нами, сповнене благодаті та істини (Ін.1:14).
Коли два етапи відбулися, Двері відчинилися самі по собі (Господь споглянув). Він – Двері вівцям, Він прийшов звільнити тебе від тебе та наповнює тебе Собою. Ти входиш у свободу – внутрішній зміст: Слово стає плоттю в тобі і вже не ти живеш, але живе Він у тобі (Гал.2:20).
Тільки в цьому третьому періоді відбувається індивідуальний підхід твого особистісного виховання – прояв Ангельського чину, як формат служіння до повного Балансу міри людини і міри Ангела. Субота й постійне зберігання цього стану: пильнування та тверезіння або піст та молитва.
У четвертому періоді, коли формат Вчення проявлений у першому рівні Слова: якщо ми з Ним померли, то віруємо, що й житимемо з Ним, знаючи, що Він воскреснувши вже не вмирає (Рим.6:8) – перший рівень міри Ангела відбувся як службовий Дух (внутрішнє співвідношення з Причиною). Ти не просто службовий Дух (хоча Ангели – суть службові духи), але й Син – будучи слухняним Отцю навіть до смерті і смерті хресної (Флп.2:8).
Тут дуже тонкий період прояву цього Сина, настільки ніжний, що навіть непомітний. Все залежить від надбання Святого Духа в Його дарах, бо не мірою дає Бог Духа тим, хто просить у Нього (Ін.3:34). Період цього обертання дуже тонкий.
Син (Він же Бог) – це проявлення вищого критерію Причинного Дару Любові. Все інше – Ангел, службовий дух. Можеш все знати, бути як Соломон (хоча він наймудріша людина цивілізації), але – це проявлення Його. Старший у воїнстві Небесному у чині Архангела, повнота мудрості, але ще не Бог. Син – це вищий критерій проявлення Духа Любові Божества Тілесно. До проявлення Божества – це Ангел, службовий дух (він не Творець).
Коли проявлений найдосконаліший, первинний і кінцевий формат Божественної природи – ти уже не раб, але Син, а якщо Син, то і спадкоємець Божий (Гал.4:7), спадкоємець усього і вся; немає нічого таємного, що не стане явним, усе явне Світло є (Еф.5:13).
Кожна епоха вимагає своєї детонації до розвитку. Коли закінчується черговий цикл ілюзії життя (перехід у фазу смерть), але і Воскресіння – Нова форма життя всіх біоритмів, включно з людиною. Людина – це Альфа і Омега всіх існуючих процесів у нашому виміру. При детонації нового витка еволюції свідомості людини, її Божественної природи, завжди активується формат Сина – Слово. Тому у кожному часі (епох багато) потрібен Син. Як проявляються сили темряви? Диявол приступає (остання брань) виключно до Сина.
Етапи зростання (Богооблишенність, смерть та Воскресіння, Два Ангели)
Для людини, яка знайома з Вченням і прийняла його за основу життя, але будучи в занепалому прояві, перша фаза – надія, тому що через Віру (віра від слухання, а слухання від слова Божого, яке виходить із вуст Божих (Рим.10:17) миттєве зцілення внутрішньої людини й надія на спасіння. Немає Любові. Бог полюбив нас, коли ми були ще у гріхах, щоб ніхто не гордився і не сказав: ось це зробила рука моя або подолали м’язи мої. Перша фаза дійсно Радість (не ілюзорність): радість прощення, радість перспективи розвитку, але вона минає.
Починається період обертання свідомості навколо майбутньої Абсолютної, індивідуальної (завжди індивідуальної) перемоги над смертю (системою ілюзорних цінностей) та Воскресіння праведності – того Слова, що було прийняте Вірою. Спасіння Богу нашому (Об’явл.7:10) і, якщо ми свідки цієї Слави, то, коли побачимо, як Він є, станемо подібні до Нього (1Ін.3:2). Це вже третя фаза.
Процес навчення – завжди свідчення. У другому періоді зростання Бог показує тобі Себе: ти нічого не можеш робити від себе, якщо не буде з тобою Бог. На піку, не кажу страждання, бо людині це неможливо, Він за нас це робить, даючи змогу (коли побачимо, як Він є) оцінити, зробити висновки в проявленні Святині: будьте святі, бо Я святий (1Пет.1:16) (це третій період). У другому періоді таємниця беззаконня в дії, весь формат цього Вчення проявляється, і ти – свідок Його Слави.
Таємниця Крові, таємниця Жони, осяяній Сонцем, це все Великі Таємниці, через які проявляються п’ять мудрих з Неба, що мають єлей у світильниках своїх, єлей Радості або проявлення Дарів Святого Духа. У кожному періоді – період досконалості Божественної природи (не твоєї).
Але наприкінці сатана випускається на малий час, і до того часу ти завжди готовий. Усе це навчення було тільки на один момент – зустріч із князем світу цього.
Він випускається на малий час. Ти приносишся в жертву як Десятина і днів десять темрява по всій землі, сонце затьмиться, і місяць не дасть світла свого: ні зовнішнього, ні внутрішнього формату вираження Світла – Одкровення; зірки спадуть з неба (Мф.24:29): всі стереотипи, все, що було сказано до цього, всі Святі впали – впали в твоїх очах. Усе раптом кудись зникло: і Бог, і Його Дари. На цей момент ти сам на сам із князем темряви. Богопокинутість – природа випробування на міцність Віри, на твердість Слова: нехай буде слово ваше тверде (з неба): так-так, ні-ні, бо все, що понад те – лукавство.
Випробовується твердість Віри, щоб дати вищий Дар Духа – усиновлення. Період смерті усього і всіх, ніщо не живе, все померло… Коли вже не в силах терпіти, останнє, що ти маєш сказати свідомо, на останньому подиху: Отче! в руки Твої віддаю Дух Мій (Лк.23:46).
Відбувається Велика Вселенська містерія – Таїнство Воскресіння (завжди індивідуально). Діють тільки два Закони: закон життя і закон смерті; Отець та Син. Там немає Святого Духа. Життя та смерть, два періоди. По Воскресінні учні в гробі побачили пелени, які лежали і плат, який був на главі Його, не з пеленами, але особливо звитий на другому місці (Ін.20:6-7).
Два Ангели: Ангел Тіла (Церкви, Божої Матері) та Ангел Господній – Покров Глави. Ангел Тіла, в руках Покров Церкви – сяйво Слави Святого Духа. Не сам Дух, а сяйво Його Слави – Ангел Церкви. Проєкція Божої Матері в системі цінностей проявлення Святого Духа – Покров або пелени: відношення життя та смерті в період переродження (коли Він народився, Вона сповила Його), тобто Ангел Церкви. Процес переродження – завжди внутрішнє Таїнство Духа.
Ангел Духа Господнього (другої іпостасі) – це система верховенства Мудрості вираження Отця Світла у внутрішній проєкції Слова або Сина (особливий Покров). Це не Покров Церкви, це Покров Сина. Невелика різниця, але вона присутня, у них різний формат служіння.
Усе, що бачиш, знаєш, розумієш, і все, що понад того, до того, після того – це все Бог Отець, а Син, сущий у надрах Його (Ін.1:18) – внутрішній зміст.
Внутрішнє – це не образ. Коли Бог проявився в Образі, Він сказав: Я і Отець – одне; Той, хто бачить Мене бачить Отця (Ін.10:30;12:45). Це Людина, Її можна бачити, але всередині, в іншому вимірі, іншому світі, якого ти не бачиш (Царство Його не від світу цього). У надглибинній відправній точці всього Сущого Божественна Первинна природа, Альфа й Омега всьому, Вічна Животворча Сила ( Дух), яка проявляється у всіх формах та образах: ад та рай, життя та смерть. Ось тому в людині присутні всі прояви, бо вона є образ і подоба Його.
Ум Христовий та розум
Розум – друга категорія свідомості (поміж умом та мудрістю) даний для виконання волі того чи іншого духу по вірі. Але є віра людська, про яку Христос казав: і біси вірують і тремтять (Як.2:19), вірують, що Господь Єдиний і Святий. Тому розум – це контроль над вираженням волі духу, який присутній на престолі твого серця.
Ум Христовий або ум Сина Людського (між Сином прокляття і Сином Благословення) – це контроль у балансі: кривизни випрямляться, і нерівні шляхи зробляться гладкими (Лк.3:5), тобто виправлення ситуації, що склалася: де була брехня – проявляється Істина; де була темрява – все висвітлюється.
Баланс співвідношень сил темряви і сил світла (50 на 50) – система звільнення одного від іншого: зла від добра і добра від зла. В несенні Хреста ти розділений на біле і чорне, добро і зло, інь і ян, світло і темряву. Ум Христовий – контроль над Балансом сил. І нічого більше.
Самарія (вчення Якова) (Ін. 4)
Ісус, втомившись від дороги, сів біля колодязя. Прийшла жінка із Самарії зачерпнути води. Ісус каже їй: дай Мені пити. Вона каже: як ти, будучи Юдеєм, просиш пити в мене, Самарянки? бо Юдеї з Самарянами не знаються.
Самарія – це третій варіант прояву Слова, після Юдеї (Дух Господній) і Галілеї (проявлене Слово). Самарія (вчення Якова) – слово душевне, земне, бісівське або язичницький формат. Усе потрійне, все Тіло Ізраїлю (Христос) потрійне.
Батько наш Яків дав нам цей колодязь, сам з нього пив, і діти його, і худоба його.
Заповіт своїм нащадкам – глибина вчення Якова, бо він обраний Божий, від якого вийшли дванадцять колін Ізраїлевих. Це проявлене Слово Третього Завіту Духа за буквою, зовнішня форма. Не воїнство Небесне, не Ангели, а міра людини. Глибина цього вчення, цього колодязя (слово або вода)– вищий критерій мудрості цього світу, підсилений Божественною природою індивідуального Завіту Бога з людиною. Зараз немає таких розумників. Цього вчення вистачило на епохи, на століття: він сам із нього пив (вірив в обітниці Бога із собою), діти його і худоба його.
Якби ти знала дар Божий і Хто говорить до тебе: дай Мені пити, то сама просила би у Нього води, і Він дав би тобі воду живу, бо всякий, хто п’є воду цю, зажадає знову (це вчення людини про людину, про природу її стосунків із Богом). А хто буде пити воду, яку Я дам йому, той не буде жадати навік; але вода, яку Я дам йому, зробиться в ньому джерелом води, що тече в життя вічне. Піди, поклич мужа свого (Він її випробовує). У мене немає мужа. Правду ти кажеш, що в тебе немає мужа, бо у тебе було п’ять мужів і той, якого нині маєш, не муж тобі – та Божественна справедливість, яку Бог, у проекції цього вчення Якова, визначив п’ятьом нерозумним дівам.
Зовнішня форма Слова – це орієнтація свідомості на стихії всесвіту, через які проявляється Божественна природа Отця Світла: вогонь, вода, земля, повітря, царство мінералів. Контролюючий орган всіх стихій цього виміру – людська свідомість. Навіть не сама людина, а її свідомість.
Людина, спостерігаючи за процесами, які відбуваються, змушена для себе і подібним собі, їх коментувати, тому що динаміка розвитку всесвіту мінлива. Ось тому хто п’є воду цю, зажадає знову – це вчення людини про стихії світу, з яким носяться всі люди, особливо останнім часом. Більшість, втрачаючи контроль, можуть досягнути тих форм проявлення сутності зла (не добра), що призведе до загибелі цивілізації, прогнозованого кінця усьому.
Тому Він сказав: воду, яку Я дам – це цінності не цього виміру і не цієї природи. Це ті П’ять Мудростей (5 Великих Таємниць Писання) – вічні цінності, які ніколи не перестануть бути.
Частина – 4
Архангел Михаїл
Михаїл (в перекладі: хто як Бог) – домоправитель, підтримуючий в домі лад.
Михаїл і Ангели його воювали проти дракона, і дракон і ангели його воювали проти них. І скинули великого дракона, давнього змія, званого дияволом і сатаною, на землю (Об’яв.12:7-9). Тільки Сину дана влада скинути його в геєну, а Михаїл скидає на землю, звільняє Небо – територію, Дім свого господаря- Бога. На землю – у душевне земне, у чуттєвий рівень природу занепалої людини, бо не знайшлося їм місця на Небі. Дракон воював, тому й був скинутий. Михаїл сказав тільки одне речення: нехай заборонить тобі Господь. Цього достатньо.
Законне та незаконне підв’язування
Неправедний суд не увінчається успіхом, бо незаконне підв’язування. Законно може підв’язатися тільки Син. Це Закон. Тому один Законодавець і Суддя, спроможний спасти й згубити (Як.4:12). Усі інші – під Законом і вони зобов’язані виконувати цей Закон. Якби ти сказав смоківниці, не маючи на те Благословення, то твоя дія була б незаконною, і вона не увінчалася б успіхом. Ти не Законодавець.
Система заохочення і покарання в цьому вимірі теж має свою законодавчу базу. Язичники в серці своєму, за природою своєю законне роблячи, виправдані (Рим.2:14) самим фактом виконання цього Закону. Законна природа будь-якого діяння – влада Сина Людського, незаконна – влада сина прокляття.
Воля (вільна, добра, зла)
Вільна воля – у Синів Світла. Добра воля – стан свідомості Сина Людського. Хто розуміє робити добро і не робить, тому гріх (Як.4:17). Зла воля: усяка людина неправда і зло велике (Пс.115:2) – період обертання свідомості синів прокляття.
Син Людський має владу на землі (в душі, чуттєвому рівні такого ж грішника, як і сам) прощати й милувати, але не карати, тому що єдиний Законодавець і Суддя – Господь Бог. Є певний контроль над діями Сина Людського – вищий контроль Сина Світла: Бог Милість звеличує над його судом (Як.2:13).
Прокляття смоківниці
Смоківниця – образ Ізраїлю. Христос – зеленіюче дерево (Лк.23:31), яке ще не принесло плід: нове Вчення (Новий Завіт), нова ментальність. Усі зростаючі дерева на базі цього Слова (зерна) теж мають місце бути.
Визначити нескладно, хто від якого зерна: терен, чагарник чи дерево – в єдиному форматі Вчення як стовбура; проявлення цього Вчення в гілках, сучках, і плоди. Не може дерево добре приносити плоди лихі, а дерево лихе – плоди добрі (Мф.7:18). Дерево пізнається за плодом своїм.
Давній Ізраїль не впізнав свій день відвідин. Коли Він приблизився до міста, дивлячись на нього сказав: о якби і ти хоча в цей день твій впізнав, що служить миру твоєму! Але нині це приховано від очей твоїх. Потому прийдуть на тебе дні, коли вороги обложать тебе окопами і оточать тебе, і стиснуть тебе звідусіль, і спустошать тебе, поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменю на каміні за те, що ти не впізнав твого часу відвідин (Лк.19:42-44). Єрусалим! Єрусалим! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птиця пташенят своїх під крила, і ви не захотіли! Се, залишається вам дім ваш порожній (Мф.23:37-38).
Прокляття смоківниці: се, залишається дім ваш порожній. І оскільки відібране життя, смоківниця засохла до кореня (життя йде від кореня). І будете ви, як дерево, посаджене при потоках вод (Пс.1:3). Живильне середовище – Благодать надходить через корінь, стовбур, гілки, листя.
Се, залишається вам дім ваш порожній – одна з алегорій, коли Він, увійшовши до храму, висловив це Слово Юдеям. Він знав, куди йде. Він іде до храму. Увечері зайшов, оглянув і пішов. Дорогою прокляв смоківницю. Повернувся до храму і оголосив явно: не побачите Мене віднині, доки не вигукнете: благословен Грядий в ім’я Господнє! (Мф.23:39).
Смоківниця – алегоричне свідчення Писань. У законі вашому сказано: при двох або трьох свідках слово матиме затвердження Неба (1Тим.5:19) – основу, твердість.
Майте Віру Божу (не людську). Божу Віру має Син, Він Бог. Коли маєш Віру Божу (це Хрест), тоді все можливо віруючому. Зробите не тільки те, що було зі смоківницею, якщо хто скаже горі цій: піднімись, і кинься в море, і не засумнівається в серці своєму, але повірить, що так буде по словам його, – буде йому, щоб не сказав (Мк.11:23).
Ізраїль – нагірна країна. Система цінностей, проявлена в Біблійному Вченні – Закони, вічні цінності, які Бог дав людині на виконання. Кожен Закон, кожна Заповідь – ціла гора, ціле Вчення. Біблія – збірка Законів, як правильно поводитися перед Богом. Не один перед одним, не перед людиною, не перед праведником, не перед Ангелами, а перед Причиною, перед Законодавцем, бо один Законодавець і Суддя, спроможний спасти й згубити; а ти хто, що судиш іншу людину? (Як.4:12), таку саму, як сама.
Гора – це Вчення. Коли в тебе є Віра Божа і ти є Сином, то ці гори ти можеш переставляти.
І сказав Каїн Авелю, коли вони були в світі (в полі) – слово (камінь віри своєї). Єва зрозуміла свою помилку (покаялася), вирішила виправитися – народила Сифа і каже: Бог дав мені інше сім’я. Не Адам, не людина дала, Бог дав мені інше сім’я замість Авеля, якого вбив Каїн. Тому родовід Христа по Сифу. Бог дав, не людина – Кров Христа Славніша за кров Авеля.
Все, що дихає, да хвалить Господа (Пс.150)
Все, що дихає, да хвалить Господа – це Радість Животворіння. Шість днів творіння –150 одиниць Світла. Шість одиниць Світла викрадено (людина в природі цього світу). Трійця, проявляючись у людині пропонує прикласти зусилля над собою і повернутися на круги своя – стати Сином.
144 одиниці Світла в тисячному проявленні Божества Тілесно єдиного формату Трійці (три кола життя), що було, є і буде, ти отримуєш задарма, через Милість, через обрання, але шість одиниць ти маєш принести сама. Вони принесуться самі по собі, тому що шість одиниць Світла (вникай у себе й у Вчення, і цим спасешся (1Тим.4:16) – проєкція на тебе самого як на Причину, як на Бога, сукупну Трійцю 150 одиниць Світла.
Зовнішній і внутрішній зміст Отця, Сина і Духа (по парі) або Зірка Давида – се, творю все нове: нове небо (перша фаза) і нову землю (друга фаза) (Об’явл.21:5). Усього шість одиниць Світла або Ізраїль, воїнство Небесне, або ти – Законодавець і Суддя, спроможний спасти й згубити (Як.4:12).
Все, що дихає хвалить Тебе, і все це, що дихає – у Тобі. Ти – Бог і іншого немає. Це твій світ – перший і наступний, Небо і земля. Коли дістанеться Синові перемога – все стане Єдиним, неподільним, Абсолютним, Досконалим. Трійця – це ти, за умови повернення шести вкрадених одиниць, і буде Бог усе в усьому – 150 одиниць Світла.
В останніх шести Псалмах перераховуються форми, образи творіння всього, що існує. Це Ти Сама. Остання фраза: усе, що дихає, що має подих життя, живе – ти дала йому Життя. Усе в тобі хвалить Тебе як Бога. Це і є перша фаза Вчення Третього Завіту, а їх три.
Авраам поклав на жертовник – Єдиного Свого. Це образ Христа. Але була замісна жертва – баранчик у кущах (заплутався у гріхах людських). Від Якова – 12 колін або Закон, весь спектр вираження Божества Тілесно. А Ісак один, у нього не було дітей. У замісної жертви не було такого послухнянства. Провівши аналіз Трьох Завітів (Авраам, Ісак, Яків), все зрозуміло буде. Це тільки алегорія в Писанні. Не потрібно зосереджуватися на цьому.
Новий Завіт – виконання обітниць Старого Завіту, і нічого понад те. Коли обітниці виконуються, на п’єдестал Правди піднімається Заповідь, що дорівнює першій – Люби Бога, Абсолютна досконалість перед Богом (Син) – Люби ближнього твого, як себе самого. Цим виконується весь закон і пророки. (Мф.22:39).
Чаша граалю
Чаша граалю – гріх роду. Кожен Освячений є цією чашею свого роду. Гріх роду! Іншої чаші в цьому Вченні немає.
Усе, що ти тут напрацюєш, це твій скарб на Небесах, бо де скарб ваш, там і серце ваше буде (Лк.12:34) – Джерело Твого Життя, джерело води живої, що тече в життя вічне. Джерело – ти сама, твоє серце, твій Єрусалим, твій Храм, твоє Дерево Життя. Ти – Бог, це все ти.
Єдине, чого треба дотриматись, – чистоти, щирості по відношенню не тільки до Бога, до Причини, а до всього і вся, навіть до бісів (це найскладніше), до самого диявола.
Коли цього дотримуєшся, не залишишся без плоду. З лукавим по лукавству його (знаходження того чи іншого компромісу), але це перша фаза збереження себе, щоб лукавий не торкався. Призивають йти стезю – йди дві, туди й назад, не чини опір нічому.
Зрештою, остання фаза: один на один зі смертю, і лукавий нічого не може вдіяти. На межі щирості – суд: нині князь світу цього вигнаний буде геть (Ін.12:31). Я не буду з ним загравати, йти на компроміс. Чи ти Син Божий, Син Благословенного? Скажу прямо – Я.
Якщо ти Син Божий, то скажи, щоб це каміння зробилося хлібами. І відбувається компроміс: написано також…. Ні . Безкомпромісно: це Ти? – “ТАК!”.
Частина – 5
Сходження Святого Духа
Трійця і день Святого Духа два різних свята. У системі проявлення Божества Тілесно це один і той самий процес, Трійцю не можна розділити. Чому стародавні Святі розділили ці поняття і утворили певний традиційний канон, шанування?
Трійця – повнота в Сині. Пришлю вам Утішителя (грецький термін: Паракліт), Духа Істини, і Він, коли прийде виявить світ у гріху, що не вірують в Мене і про правду, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене і про суд, що князь світу цього осуджений (Ін.16:8-11).
Цей Дух давав провіщати о третій годині дня (всього 12). О третій – прообраз первинної фази проявлення Божества в Причині. Один день як тисяча років; тисяча років як день вчорашній, коли він минув, і як варта в ночі (2 Пет.3:8; Пс.89:5). Але ніч минула і день наблизився: день – Світло (не фізичний день). Сходження Святого Духа в системі Вчення Нового Завіту – це акцент проявлення Божества Тілесно.
Отже, три години або варта, але не в ночі, а дня (формат тисячоліття) природи Божества Тілесно: вираження Вчення в останньому вищому критерії – Дусі. Сам Бог проявився Духом Істини (не Духом Святим). Друга і Третя Іпостась різняться у своїй Славі. Умолю Отця Мого, і дасть вам – Духа Істини (Ін.14:16). Тому вищий критерій проявлення Новозавітного формату Вчення – зішестя Духа Паракліта, Духа Істини. Не Духа Святого.
Оскільки Трійця Єдина, Неподільна, Досконала й Абсолютна, то разом із Сином зійшов Отець. Обидва мають бути (і завжди є) проявлені всередині Себе як Божество Третьою Іпостассю – Святим Духом. Але і Перша, і Друга, і Третя на Трійцю (акцент Трійці на предмет усього і вся, що було від початку) були проявлені у Другій Іпостасі – Сином, Альфа і Омега всього Сущого. Усі причинно-наслідкові моменти внутрішнього проявлення законодавчих норм Десятослів’я Мойсея були виявлені у сходженні Духа Паракліта або Духа Істини, який від Отця виходить і у вас буде. Слово принесло Себе в жертву і сказало (але вже Духом): се, Я з вами, у всі дні до скінчення віку.
Апогей – перемога над усім, як вищий критерій Слави Другої Іпостасі, відбувся саме цього дня. Весь суд Бог віддав Синові (Ін.5:22), і кому Син хоче, тому дає (Мф.11:27). Тому Суд Істини або Суд Божественної Милості притаманний лише Синові Божому (все інше – неправедне). Суд Божественної Милості відбувся саме цього дня. П’ятидесятниця або Свобода, Слава Синів Божих, твердження Гімну Любові Божої в нашому вимірі.
Проявлено це було в народі Божому (Ізраїлі) у Храмі. Усі вони перебували в храмі, постом і молитвою слугуючи Богу, одноголосно разом під контролем об’єднуючої форми – Церкви або Божої Матері, символі Животворящого Духа, що Народжує Згори.
Від Правди в цьому світі народжується Істина або суд (Другої Іпостасі). Перемога над смертю з цього моменту почала бути присутньою у світі. До цього моменту було Вчення, був акцент, була розстановка сил, був приклад для наслідування. Це була розстановка пріоритетів майбутньому світу.
З цього моменту форма наповнилася змістом (ви не просто люди) – Небо зійшло на землю. Проявлена міра Ангела у фізичному світі, максимально адаптована до Божественного в середовищі обраного народу, Синів Ізраїлевих.
Трійця виразилася в Істині і звеличила формат Нового Вчення (ноу-хау) – у Крові Моїй Новий Завіт як Суть Нової Заповіді: Люби ближнього твого, як самого себе (Мф.19:19). Максимально була активована Третя іпостась ( Святий Дух) у новому проявленні спілкування Сина з Отцем: усе, що не попросите в Отця Мого – дасть вам, і що в Мене попросите – Я дам вам. Це можливо виключно Святим Духом і більше нічим, ніколи, ніяк. Ніщо нечисте не увійде в ці сфери вираження (Об’явл.21:27).
День Святого Духа в традиції Християнської Церкви святкується на наступний день після Трійці, тому що була активована система цінностей спілкування Отця і Сина через множинність у цілому: всі вони були єдинодушно разом – Єдина душа, єдиний формат. Я душу свою покладаю за вівців Моїх, і явив ділом, що, полюбив Своїх сущих у світі, до кінця злюбив їх (Ін.13:1). Новозавітна природа жертовності була проявлена за фактом.
Слуга Мій хай йде слідом за Мною, і там, де Я, там і слуга Мій буде. Люблячий душу свою згубить її, а ненависний душу свою в світі цьому заради Мене і Євангелія збереже її в життя вічне (Ін.12:25-26).
Тому Новозавітне програмування – це формат виконання Закону і переведення сліпих через дорогу у внутрішній світ, чуттєвий світ, у світ втраченого Раю і досягнення цього Раю через прах – хрещення вогнем, тому що Бог є вогонь, поядаючий (Втор.4:24). Тільки через проходження вогню досягається симбіоз взаємних проявів Любові Отця та Сина (індивідуально в кожному).
Переможцеві дам сісти зі Мною на престолі Моєму, як і Я переміг і сів з Отцем Моїм Небесним на престолі Його (Об’явл.3:21) – вища відправна точка цього Вчення.
Царство Небесне силою береться, і ті, хто уживають зусилля, захоплюють його (Мф.11:12). Від часів Хрестителя система цінностей внутрішньої природи людини благовіститься, і всякий зусиллям входить у нього. (Лк.16:16).
…Господь святий і святе ім’я Його – прийми Вірою і не шукай потаємних дверей. Ось тут Христос чи там – не ходіть і не ганяйтеся, бо як блискавка заблискотіла від одного краю неба, так буде Син Людський в день свій (Лк.17:22-24). Блискавка, що пронизує темне небо твого царства, знесе і розкриє вітром Вчення дах оселі твоєї, і… побачиш зірки.
Частина – 6
Послухнянство
Молитва грішника – мерзенство перед Богом (Притч.21:27). Такий Закон – ніщо нечисте не увійде на Небо (Об’яв.21:27). Послухнянство – для смирення людської природи, помилкових кроків. Зрозумієш усе після Освячення, а до цього моменту кожен твій крок, якщо не за послухом – гріх і смерть (смерть для Бога, не твоя особисто).
Послухнянство різниться у славі. Хто ким переможений (Духом переможений), той тому і раб (2Пет.2:19). Переможений образом світу – у послуху в бісів, виконуєш волю їхню, і вони водять тебе колами аду. Переможений Духом Божим – у послуху в Бога. Людина в послухнянстві за будь-якої ситуації та обставин, поки є дихання в ніздрях твоїх. Третього не дано. Син Божий теж у послухнянстві, але тільки Отцю, і в цьому випадку – Бог усе в усьому (1Кор.15:28).
Послухнянство – формат перемоги Життя над смертю (або смерті над Життям). Це просто Закон. Тому досліджуй духів – хто ким переможений, той тому й раб.
У послуху Духа Божого – звільняєшся з ув’язнення на волю з чистою совістю, без боргів і виконавчих листів. А поки що, вбрання ваше з’їдене міллю (Як.5:2). Вбрання душі – совість. Убіляти вбрання – це Абсолют суботи (створеного світу не існує).
Вогняний світ
На сьогодні існує безліч теорій виникнення всесвіту. Геєна – один із проявів всесвіту, вогняний світ називається. В Індуїзмі, Буддизмі про цей світ більше написано. Сучасна наука ґрунтується на теорії єдиного вибуху. На підставі цієї теорії були проявлені неправильні закони, за якими живуть люди в нашому вимірі. Якщо початкова, фундаментальна форма вираження науки неправильна, як наслідок життєдіяльність людини, розвиток її ментальності хибний. Геєна – один з акордів Симфонії Життя Всесвіту, вогняний світ. Там своя музика, але, якщо ти її почуєш, волосся стане дибки.
Всього сім нот (сім Небес, сім космосів), але Симфонія Життя одна і кожен має знайти свою ноту (долучитися до процесу).
Виступають музиканти на концерті. Глядачі послухали, через одного поплескали, музиканти вклонилися і пішли. Виходить старенький музикант зі скрипочкою. Бере смичок і зіграв лише одну ноту… і зал вибухнув овацією. Музиканти, які дуже старалися – добре грали, але вони грали не свої ноти.
Тому у цій Симфонії Життя кожен має знайти свою ноту (природа служіння). Він же струна чи барабан, він же труба чи клавесин в оркестрі, але в нього тільки одна нота. У зібранні Синів Світла, коли весь оркестр у зборі, Папа-диригент змахнув паличкою… і весь Всесвіт завмер. Починається Симфонія Життя – творення світів, музика Любові.
Вчення – основа розвитку Цивілізації
Вчення – формат вираження Закону, який поставлено у роди вічні і віки вічні. Стародавні Вчення проіснували не одну тисячу років і мають місце бути. Це основа, фундамент розвитку Цивілізації.
На підставі проявлення Вчення (через покоління), самі люди утворюють культуру. Дух Вчення (Законодавець) адаптує уми і серця людей під Себе, і через покоління Він проявляє Себе. Але ніхто зі смертних і безсмертних, Духів, Ангелів і демонів в історії цих 14-ти цивілізацій не називав себе Сином Божим. Вищий критерій Волі Неба від початку Сущої Причини всього і вся ніколи не проявлявся Самим Собою.
Багато хто захоплюється стравами і питтями інших Вчень, тією чи іншою екзотичною їжею для умів і сердець (дуальним вченням), але організм налаштований до тих інгредієнтів, що виросли на твоїй землі, де ти народився. Там, де ми живемо, більше тисячоліття, як зародилось Християнство. В Херсонесі Апостол Андрій, заглянувши у глибину віків сказав: тут буде місто-сад. Через 888 років від Різдва Христового на цьому місці похрестили Володимира, князя Київської Русі, який згодом провів обряд очищення або Хрещення всього народу міста. Він виконавець мрії його бабусі, княгині Ольги. Вона ще змолоду була похрещена у Візантії, коли була з посольським візитом від Київського престолу. Але, оскільки язичницький світ того часу не дозволив їй мати одкровення, був зроблений акцент на онука Володимира. Змужнівши, Володимир прийняв престол й провів історичний обряд. З цього моменту Київська Русь увійшла до складу християнського світу. Давні волхви прокляли цей процес на тисячу років. Прокляття мало свою дію, так само як хрестові походи отримали віддяку в епідеміях середньовічної Європи, вогнищах інквізиції, тотальній розпусті. Вся історія Церкви за 2000 років – кров і вогонь, але виживала. На сьогоднішній день майже померла, час закінчився.
Новозавітний формат синів людських (20 століття) – це Христос у гробі. 21 століття – Воскресіння. Перша тисяча років – день, друга тисяча років – ніч – добовий цикл (епоха) завершений.
Зараз ранок нового дня, Завіт Єдності, система Слави Синів Світла, інформативне завантаження і проекція свідомості на Причину.
Завжди є баланс: Світло і темрява, є Джерело Світла і є поглинання (перехід в антисвіт, проекція на антиречовину). Будь-яка форма прояву світла, будь-яка форма матерії – енергія. Будь-яка форма речовини, присутня у видимому світловому спектрі, прогнозована в його розвитку, контрольована, на неї можна впливати. Є антиречовина або анти-світло – темрява. Область вічної темряви –коло смерті. У цьому спектрі темряви все перебуває в стані анабіозу, “мертвості”.
Сон
Сон – це категорія прояву однієї з форм паралельних світів тебе самого, де свідомість реагує на процес, показуючи тобі систему символів цього світу, цього виміру, цієї паралелі, яку ти знаєш, у якій живеш і вона тобою усвідомлена.
Система символів або образів (завжди алегоричні, як Писання) дає тобі можливість розставити акценти на розвитку тебе самої, але тільки в іншій формі, іншій паралелі нашого виміру. Розставлені акценти дозволяють тобі запобігти тій чи іншій небезпеці. Як правило, це попереджувальні моменти (захисна форма) і система захисту спрацьовує. Це не інстинкти твоєї природи, а система захисту вищих світів тебе самої, свідомість яких ти ще не осягнула, але вони присутні в тобі, як ти сама.
Низинні форми прояву тебе в інших часових континуумах, що були споконвіку, дають тобі можливість застосування сил, уважності, пильнування й тверезості та правильної адекватної реакції на наявні процеси, які відбуваються в паралелях тебе самої.
Якщо сон повторюється двічі, то це Істинно Слово Боже, тебе як формату Десятини, тебе як Бога. Ти – Бог споконвічний, початковий і кінцевий. Не вібраційна хвиля твоїх проявів – коло смерті і життя, добра і зла, дуальності розльоту твоїх думок, а консолідована форма тебе, як Божества Тілесно. Отже, якщо сон проявився двічі для тебе – прояви добра і зла у твоїй особистісній природі, світла і темряви, добовий цикл, повний закон 24-х вимірів – Істинно Слово Боже від Третього, від Причини. Що понад те – від лукавого, з позиції зла, родового демона, бо генетичні борги мають місце бути і останній платить за рахунками на цьому святі життя. Бог карає будь-який гріх батьків у дітях до третього і четвертого покоління, але милує за одного праведника до сьомого і пробачає до тисячного
Отже, якщо сон менше двох разів – від лукавого. Твоє завдання – обрізатися, тобто не реагувати. Але, якщо двічі, то формат тебе самої від меж вічності, від початку Сущий, говорить тобі: зверни увагу і зроби акцент на цьому і виправ ситуацію в тому, в тому, в тому. Символи можуть бути різними, але система цінностей або цифровий формат повинен бути ідентичний.
Сім рогів суть сім гір, на яких сидить жона (Об’яв.17:9). Гори і роги, різні символи. При двох свідках (цифровий формат) – це формула, основа. Розфарбування або вбрання можуть бути різними (система символів або алегорій), залежно від акценту кольорової гами (від чорного до білого). За кольоровою гамою можна судити до п’яти або вище п’яти. До п’яти – з темряви до червоного спектра: підміна цінностей, система гріха. Після червоного до білого – вищі паралельні світи твоєї сутності, тебе як Божества.
Формування Галактик і Зірок
Галактики формуються з космічного пилу або елементарних частинок, які не мають заряду, не мають ваги. У біоритмах – одноклітинні організми або планктон у світовому океані, основа харчової піраміди, на вершині якої людина.
Дух – першооснова прояву образу світобудови. Дух проявляє собою себе в тварі (падає в образ). Дух переводить форму кінетики (кінцева його фаза розвитку – спокій), заряджуючи елементарні частинки потенціалом інь-янь або плюс-мінус. Дві (всього дві!) системи, що походять від Причини (над усім завжди контроль третьої природи), створюють рух, формуючи своє коло життя, так зване вираження сил.
Закручені елементарні частинки і Дух, виражаючись у них потенціалом під час тертя одна об одну утворюють певне поле (магнітне), що має здатність притягувати. Після того, як утворилася деяка маса з елементарних частинок і досягла свого апогею, відбувається зворотний процес – відштовхування, розліт, вибух із вираженням величезної сили і могутності термоядерної енергії. Частинки стають ядрами нових атомів. Цим потенціалом згодом заряджаються елементарні частинки Галактики, вони ходять по колу (50 – 100 мільярдів років). Це вічний цикл образу (не життя).
Східна і західна цивілізація
Наша цивілізація – 14-та за рахунком в останніх 30-ти мільйонах років. На третій планеті від Сонця проявилася свідомість homo sapiens. Але, для чого цей процес?
Перше свідомість (східна ментальність) з’явилося паралельно західній. Вони були проявлені з різних місць. Перші – місцеві (у нашій сонячній системі вони вдома), другі – трохи далі, заслані. За перехідної моделі відбулося втручання інших сил (генетична спадщина), випромінювання світла (Вчення) не нашої зірки. Ось тому мутація має місце бути, хоча втручання було заборонено. Закон невтручання у Всесвіті діє Абсолютно.
Між вимірами існує законодавча прірва, яка називається смертю. Втручання – смерть, ця свідомість стирається в часі й просторі. Закон невтручання між вимірами присутній вічно, його ніхто не має права порушити.
Побічно було втручання у східну гілку свідомості. Ось тому в них генетично проявляється абсолютно інший підхід до тематики. Західна і східна цивілізація по-різному дивляться на світ, ми по-різному ставимося до одного й того ж. Не тому, що ті погані, а ті хороші, ні: ми просто різні.
Ця генетична природа як результат втручання. Китайське вчення про драконів і їхній колірний спектр: там усе барвисто, у насичених фарбах; вони сприймають спектр в іншому прояві, ніж на заході, вони харчуються колірною гамою. Система непрямого втручання увімкнула в них потенціал сприйняття світлової гами на набагато більший відсоток, ніж у людей «західного зразку». Там навіть музику кольорів чути в повітрі: свідомість максимально проявлена до гармонізації себе з середовищем.
Мета гармонізації – підкреслене вираження індивідуальності (такий період розвитку). Захід так само, але більш в цифровому форматі, ніж спектрі. Цифровий формат – основа жорстких правил законодавчих норм життя Всесвіту: так – ні, все, що понад те, то від лукавого. На сході – так, але… можливо; подивимося, вивчимо і це. І знову пішли на тисячу років. Об’єднатися можуть тільки через прояв смерті.
Смерть і Життя
Смерть об’єднує всю світобудову у всьому спектрі світла: від атома до високоорганізованого розумного з’єднання. Уся світобудова від мікро до макро – одна свідомість. Весь Всесвіт – розум або Закон, досконалий механізм. Життя – це споконвічний й нескінченний Дух. Бог вічний, Він поза часом. Усе, що перейшло зі смерті до Життя, перейшло у вічність – там немає часу. Змій – символ часу.
Час, даних природі свідомості людини має три категорії прояву: крокуючий, поточний, перебування. Змій присутній у першій, у другій і в третій категорії (денниця – у другій). Третя категорія (перебування в анабіозі) -стан смерті. Смерть! де твоє жало? Ад! де твоя перемога? Жало смерті – гріх (1Кор.15:55).
Покій (євр. храм шеол) або ад (ад від слова Адам) – це смерть свідомості для певного усвідомлення спектра світла. Твої знання про те, що присутнє на сьогоднішній день – це проекція на те, що буде завтра (це ад). Смерть принесла тобі ад, систему вогнів –проявлення тебе як Духа й очищення душі, що є вбранням або життям Духа (одним тілом як інь-ян). Тільки за умов спалення стереотипів впливу одного на іншого, замісної жертви (одного іншим) або проекцією падіння (одного за іншим) та воскресіння (одного в іншому), коли смерть принесла суд (перемогу) Душа убіляється і відбувається велика Вселенська містерія – таїнство Воскресіння Духа. Як фенікс з праху, із глибин первинності проявлення твоєї душі піднімається вогняний вихор – форма детонації ядерного процесу існуючого потенціалу Духа Причини в тобі самій і починає горіти Зірка.
Але завжди через смерть, коли немає жодної надії ні на що – повна Богооблишеність. Спрацьовує захисний механізм і …детонація (смерть – детонація життя). Без смерті детонації не буде, не буде вибуху (як блискавка від сходу до заходу), не буде розльоту, не буде крил і не буде миттєвого усвідомлення плину всього Життя (у всіх часових проявах одномоментно, до 14-ти реінкарнацій). Без цієї детонації ти не оживеш. Без смерті немає Життя – такий Закон.
А до цього – відкинь себе, людино, візьми Хрест (твоє коло життя, твій всесвіт) і йди слідом за Мною. Коли усьому навчишся, все знатимеш, залишиш все, і Я покажу шлях, який перевершує все, але в іншому вимірі, і потім далі, далі, далі.
В нашому вимірі ембріональна свідомість, робота якої визначається до 10% (десятина) від загального спектру (реакція на середовище). Людина, свідомість якої значно перевищує свідомість середовища її існування – геній. Через страждання, і не тільки свої власні, але й тих, хто на її паралелі, очищаючи себе через вогні від гріха (роду) проявляють цю чистоту свідомості в генії. Чим чистіша свідомість, тим геніальніша людина. Це не продукт інтелекту, навчання, читання, дослідження. Геніальність – це продукт страждань. Це Істина в останній інстанції.
Два потенціали, плюс – мінус: система добра і зла, світла і темряви – це один і той самий Дух або Древо Життя – Первинна природа проявлення Божества або Знання Причини, що формує образ, якого не існує. Древо цілісне.
Так само, як і в Галактиці: є верх і є низ. Ніхто його не знає, але він є. Енергія темряви йде вниз, енергія Світла йде вгору. Невидимі Сили тримають цю Галактику ні на чому. Невидимі Сили – ті енергетичні коридори, які поглинають і виробляють одну й ту саму енергію, але тільки в різних її спектрах: плюс і мінус – із різних кінців Галактики, як дзиґа. Але те, що просто, завжди геніальне. Так міг зробити тільки Бог.
Частина – 7
Праведне і неправедне багатство
Що поставляється у праведність? Віра та діла віри поставляються у праведність. …то ви, докладаючи до цього всіх старань, покажіть у вірі вашій доброчесність, у доброчесності – розважливість, у розважливості – стриманість, у стриманості – терпіння, у терпінні – благочестя, у благочесті – братолюбство, у братолюбстві – любов. Якщо це у вас є і примножується, то ви не залишитеся без успіху і плоду в пізнанні Господа нашого Ісуса Христа. А в кому цього немає, той сліпий, заплющив очі, забув про очищення колишніх гріхів своїх (2Пет.1:5-9).
Неправедне багатство – людська метушня синів прокляття або образ світу. Усе, що ти бачиш, знаєш, розумієш як людина – є неправедне багатство. Діла Віри (багатство праведне) – Кров Неба, яку розганяє Джерело Життя – серце або Дух Господній.
Неправедне багатство (твій спадок) дано тобі, щоб ти служив вищому проявленню Благодаті, даній тобі згори, бо Бог зглянувся на тебе з висоти Небес і розставив акценти, дав шанс. Все, що ти маєш, має служити Богові.
Праведне багатство – внутрішній зміст Небесної людини. Тому, якщо в неправедному невірні, хто дасть вам ваше – вічне індивідуально ваше, те, чого ви не досягли або не знаєте, але воно було у віках, що були до вас, і завжди ваше. Якщо ця метушня не служитиме Богові, і ти не виявишся вірним, перебуваючи в тому, до чого покликаний, то хто дасть вам ваше, хто поверне вас додому? Хто покаже шлях, дорожню карту, дасть підйомні?
Підсвідомість і втілення
Підсвідомість – елемент прояву генетичної природи, яка зберігається в прихованих паралельних формах твого життя. Це може бути і майбутнє, не обов’язково минуле. Цей формат свідомості має свої індивідуальні характеристики, які формують твоє коло життя вираження себе в даному конкретному світі. Світ через Нього почав бути, і світ Його не пізнав.
Свідомість –індивідуально виражена характеристика життя (душі) в конкретному проміжку часу (сімдесят, за більшої міцності – вісімдесят років), форма реакції на навколишнє середовище, яке люди називають реальністю, яка є, насправді ілюзією.
Усе життя – це програма, інформативне завантаження, жорсткий диск, матриця. Все, що тебе оточує – макропрограма, в якій ти є гвинтиком, гаєчкою, але у гвинтика, в цій матриці, своя програма. Без цього гвинтика матриця зруйнується, і гвинтик має це знати. Гвинтик усвідомлює: якщо він зруйнує сам себе – завалиться матриця, завалиться закон, завалиться ілюзія.
Христос це знав і перепрограмував матрицю, зняв ілюзію, покрив темряви зі свідомості людини. Він був втіленням Десятини –цілісної форми природи людини, Боголюдини.
Десятослів’я Мойсея – це сама людина (Десятина). Десять єгипетських кар – прояв Волі Божої над цією Десятиною. Вищий критерій консолідації цієї Десятини – Заповідь Любові, як первинна відправна точка проявлення природи людини. Після цього починається сходження угору (Заповіді Блаженства) як формат проявлення Десятини в Причині та становлення Самою Причиною. Наприкінці цієї програми акцент, підсумок: отже, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний (Мф.5:48).
Нагірну проповідь завжди потрібно пам’ятати! Це супер програма, ноу-хау в усій історії прояву ембріональної свідомості homo sapiens. Це руйнування твердинь (шкарлупи) ілюзії світобудови, стирання образів. З яйця з’явилося Пташеня, яке зруйнувало ілюзію (брехню князя світу цього)… і полетіло.
Підсвідомість – це характеристики не тільки чистих, правильних, світлих паралельних світів нашого виміру, але й темних, невиразних, слабко організованих, там, де Знання про Причину насаджувалися вогнем і мечем.
Первинний формат знання через п’ять нерозумних (Мф.25:2), через прояви в п’яти расах: чорній, червоній, жовтій, коричневій, білій. Прояв цієї свідомості завжди пов’язаний із небезпекою порушення Закону: як хочете, щоб із вами чинили люди, так і ви чиніть із ними (Мф.7:12), тобто Баланс життя.
У перших п’яти проявах утверджується ця істина – вогнем і мечем: ти поїдав собі подібних, їли тебе. Канібалізм, як форма ствердження себе, панував у минулих світах, у язичницьких формах і системах поклоніння різним святиням, аж поки не з’явилася усвідомленість – спостережливість. В навчанні системі цінностей відпрацьовується елемент характеристики homo sapiens, і як результат – самовираження, яке формує в людині індивідуальність.
Індивідуальність первинна. Проекція цієї індивідуальності іноді проявляється поколіннями. Можна спроектувати кінцевий результат твого життя через п’ять поколінь, в залежності від того, що ти зробив зараз (це нескладно).
Підсвідомість – елемент п’яти стихій (закону смерті, не життя) і перехідна модель – стан вогню, коли ти побував у всіх расових проявах природи нашої 14-ї цивілізації. Шоста модель – та індивідуальна характеристика, яку ти здобув унаслідок п’яти проявів, результат, розуміння існуючих норм і процесів життя. Сьома – заслужений покій; знання про процеси, що існують у цьому світі; підкреслено індивідуальна форма вираження свідомості. Восьма (нагорода) – проявлення індивідуальності. Це абсолютна первинна і кінцева характеристика сутності твоєї душі як життя (не духу). Є дев’ята, десята, але це потім.
У кожному періоді обертання свідомості існує шлейф роботи пройденого: (помилки) до стану прояву первинного кола життя – Мудрості. Мудрість дарує свідомості спокій, тому що вона тримає під контролем усі паралелі, скрізь проявлена і все має місце бути. Немає ні добра, ні зла, ні білого, ні чорного, ні ночі, ні дня, ні темряви, ні світла. У цьому спектрі все на своєму місці. І тільки з позиції цієї Мудрості все перебуває в Гармонії і під контролем Причини – тебе самого, первинного і кінцевого.
Втілення, як правило, чергуються чоловік – жінка, чоловік- жінка. Тільки з позиції досконалості Боголюдини немає ні чоловіків, ні жінок. Зовнішній формат не завжди істина. Матерія – це ілюзія, навіть так звана “жива”. Будь-яка форма не є Істина. Ось тому, давній містик сказав: посланець – ніщо, послання – все!
Води піднебесні та води над Небесні
Небес усього 12, із них у первинному спектрі прояву Синів Людських можна пізнати перших 7. Є ще води, які вище Небес –Небеса Небес (з 7 до 12) і є води, що вищі за всі Небеса.
Є води піднебесні – слово прокляття, слово красномовне, слово занепале, тобто людина, яка не говорить Одкровенням Істини (другої іпостасі), – не являє Суд Милості. Слово людське теж прокляття, але в системі цінностей Причини, за своїми якостями воно порожнє і не завдає смертельної шкоди, тобто воно не здатне умертвити душу у вічності.
Вищий критерій прокляття – буква Писання. Біблійний формат красномовного слова умертвляє душу у вічності. Це дуже небезпечні іграшки, вкрай небезпечні! І Богу неважливо, знала людина це чи ні.
Усе складається зі Слова: земля і небо, і все, що наповнює – з води і водою. Красномовне слово синів прокляття – плід їхньої свідомості, плід їхньої думки,– це слово прокляття, виключно, і нічого більше.
Слово Сина Людського – слово Балансу, яке допомагає свідомості адаптуватися до двох полюсних характеристик: білого-чорного, добра-зла, інь-ян, створити з них модель Гармонії та єдності.
Слово Синів Божих, Синів Світла: там немає ні прокляття, ні гармонії, ні компромісу – води, які над Небесами. Небо – твердь, Слово Віри. Слово Синів Людських (перехідна модель від синів прокляття до Синів Світла) – Суд Милості.
Води, що вищі за Небеса (все є Світло і немає темряви) – Слово Благословення як самовираження формули Життя, проявлення Животворящого Духа. Воно починається з 13-ї одиниці Світла. Це внутрішній зміст – таємний містичний фон сенсу, інформативне завантаження усього, що називається Законом або Син, що перебуває в надрах Отця, в надрах усього Сущого (поза образом).У Ньому, над Ним, всередині і зовні; той, що містить і дає Життя, енергію, Силу руху системи світобудови, системи Закону. Спілкування між Отцем і Сином відбувається тільки Третьою природою – Святим Духом: єдиний і неподільний, Абсолютний, споконвічний і кінцевий зв’язок. У системі розвитку і проявлення Боголюдини, взаємовідношення, взаєморозуміння Отця і Сина, характеристика цього Духа займає домінуючу позицію – Престол.
Шість проявлень внутрішнього змісту Закону у шести днях творіння, як крила свободи (Херувим) надають цьому Закону Силу Життя. Але прояв цієї Сили (симбіоз, постійний діалог проявлення формули Життя) ведеться тільки з Престолу Святого Духа, бо Він є первинний (навіть у потрійному Божестві) та кінцевий. Це Істинна Альфа й Омега всього Сущого, Самої Причини.
Прозорливець і Пророк
Прозорливість – формат прояву свідомості на перспективу. Дух пророчий – Дух Христовий. Іншого Духу пророчого немає. Так було завжди і буде вічно. Це налагоджена система проявлення Логосу – Слово розпускається, як квітка.
Пророк – Дух Христовий, Дух Суду, Дух Істини, який говорить про прояви праведного суду (замісної жертви), що в кінці усі будуть як Я. Пророк, який говорить Духом Христовим, є ще й прозорливцем. Він прозріває на майбутній елемент відповідальності праведного суду (Хреста та Голгофи) – усвідомлення, у чому ж проявиться Божественна Милість по відношенню до занепалого роду і як саме проявиться. Цим вони відрізняються.
Віщування – пояснення сюжетної лінії глобального процесу макросистеми потрійного проявлення Слова. Трактування, пояснення, виділений акцент, штучна (одинична) форма вираження. Не все й одразу, а втручання природи індивідуальності людської природи, хоча й пророчої, але природи індивідуальності, характеристика внутрішніх проставлених пріоритетів, додаткове інформаційне завантаження на предмет штучного розгляду того чи іншого аспекту в даному Пророцтві.
Коли є пильнування і тверезість і Знання всіх наявних норм Закону та процесів, переслідуючи кінцевий результат (плід) у системі вираження, ти маєш знати повний спектр (смак, колір, запах), акценти на смакові рецептори, наповненість інгредієнтами в спектрі цих цінностей. Дерева ще немає, але плід створений, і ти своїми смаковими рецепторами фіксуєш солодкість і привабливість, усе інше – справа техніки. Ти маєш бачити кінцеву мету, тоді система спрацює, але потрібно пройти все поетапно, по ланцюжку.
Стародавні маги і чарівники Атлантиди мали творчий потенціал, який дозволяв їм творити з нічого все. Магія – наука про стихії, їхня свідомість формує ілюзорність буття. Швидкість обертання цієї ілюзорності – предмет влади над часом. Закони, за якими вони ставилися до середовища, себе і Творця досягли свого апогею, і це життя було знищено.
Частина – 8
Слухання і домінування Слова у свідомості
На тих планах, куди ви піднімаєтесь, усе вже підготовано. На сьогоднішній день це тільки проекція формату реальності. Пророк із цього приводу сказав алегорично, але багатообіцяюче, з перспективою розвитку свідомості: не бачило того око, не чуло вухо, і не приходило те на серце людині, що приготував Бог люблячим Його (1Кор.2:9). Не бачило того око, не чуло вухо, тому що чує тільки обрізане вухо.
Є два періоди обертання стану Слова, яке інформативно транслюється через вібраційну звукову хвилю (у спектрі світла) і, домінуючи у свідомості, примушує її вібрувати, максимально адаптуючи до того, що є реальність – вічна цінність проявлення Духа Причини.
Перший період – жертви і приношення Ти не захотів (Євр.10:5). Ти відкрив мені вуха (Пс.39:7), щоб чути (Слово), що Дух говорить Церквам (Об’яв.2:7). Два періоди – Старий і Новий Завіт, внутрішній і зовнішній стан цього слухання, Закон і його прояв. Це інтегрування Слова в свідомості та домінування Його у розстановці пріоритетів та гармонізація природи людини.
Другий період – жертви й приношення Ти не запрагнув, але тіло уготував Мені (Євр.10:5) – Тіло Світла (Знань), зіткане випромінюванням Любові як формули Життя, вбране в триколірні шати Мудрості.
А поки що: не бачило того око, не чуло вухо. З необрізаним вухом та необрізаним серцем неможливо бачити ці реальності.
Заповідь – Життя Вічне
«Є» – це зараз, «було» – вчора, «буде» – завтра, а «єсмь» – це завжди: вчора, сьогодні і завтра. Про те, що єсмь – завжди, про реальність, Я розповідаю. Я отримав заповідь від Отця Мого (Ін.10:18) і все, що Я роблю, це виконання Його Заповіді – Життя Вічне. Не це життя, яке Я з вами проходжу у фізичному світі, а Вічне.
Я віддаю життя Моє, щоб знову прийняти його. Я Сам віддаю його. Маю владу віддати його і владу маю прийняти його знову. Цю заповідь отримав Я від Отця Мого (Ін.10:18) Новозавітна модель виконання цієї Заповіді – людино, відторгни себе (Мф.16:24); сповідуй усе близьке до смерті (Об’яв.3:2).
Фізична смерть Богу не потрібна, але все, що стосується твоєї природи, має бути сповідувано як відторгнення, виведення (вихід) із системи цінностей цього світу, розмежування. Проявлення – прийняття Життя знову в іншому вимірі, які набувають характеристики Вічних цінностей, неминущих, які не від світу цього.
Закон смерті
Є норми існуючих Законів: життя і смерті. Усе, що в цьому світі, – смерть. Закон смерті – закон біоритмів. Система цінностей людських категорій занепалої природи, яка від самого початку мала Божественні характеристики, у системі цінностей законодавчих норм біоритмів, тягне до смерті Божественну природу.
Закон Життя Вічного – Істинні Божественні характеристики, які притаманні людській природі від початку. Образ Божий – зовнішній прояв Закону, сама людина. Подоба – Син, але все продиктовано з Престолу – Духа. Досліджуйте духів, чи вони від Бога (1Ін.4:1).
Обрізання
Перше: обрізання вух – хто має вухо чути, нехай чує (Об’явл.2:11). Обрізане вухо здатне вловлювати вібраційну інформативну хвилю і чути те, що за кадром – цінність, яка має характеристики Причини. Слово – носій Духа, і цей Дух має бути впізнаний.
Другий формат обрізання – тіло закону смерті, тіло знання. Все, що в людині є, від нігтів ніг і до коренів волосся – програма, що складається з множинності в цілісній природі досконалого Божественного Знання.
Перехідна модель зі знання смерті в Знання Життя – категорія прояву зростання духовного тіла (Сина Людського) – того балансу між світлом та темрявою, днем та ніччю. Це законодавчий цикл прояву 12-ти континуумів Законів нашого виміру (3 по 12 = 36) або 360 градусів, повний спектр; кожний з них – десятина.
Закон Життя
Закон Життя – Гармонія проявлення формули Любові. Любов – початкова і кінцева, Вона дає детонацію до сприйняття. Сприйняття проявляється Вірою. Віра приносить плоди (рухи тіла і дії). Кінцевий результат – Любов як сукупність цього Тіла Божественної природи, Тіла Абсолютного Знання.
Є одне “але”. Сім духовних вікових груп (від дитинства до старецтва) мають виступати в Єдиному цілісному форматі. Прояв цього формату має позачасові характеристики.
Тіло Світла Живе формулою Любові у вираженні Себе (животворіння), коли у формат прояву Знань Божественної природи (Законів, що мають вічні цінності) не входить ілюзія свідомості: категорія простору-часу і система цінностей, що сприймаються природою закону смерті (дуального світу). Але формула Життя не проявиться без прояву законів смерті. Життя – тільки через смерть.
Велика Таємниця Крові
Таємниця Крові – одна з Великих Таємниць. Новий Завіт – у Крові. Усе очищується й окроплюється кров’ю, і без пролиття крові не буває прощення. (Євр.9:22).
Молекула крові – це база даних, комп’ютер, у якому міститься природа прокляття і Благословення, життя і смерті. Євреї кричать: Кров Його на нас і на дітях наших (Мф.27:25). Зворотній зв’язок: Кров’ю Його ми омиті від усілякого гріха. Милість або жертва Крові – Ти Син у Мене за Заповітом Крові.
Будь-яка форма прояву, як перехідна модель зі стану закону смерті (п’яти нерозумних) у стан Закону Життя – створення Тіла або Хліба (п’яти мудрих), це вплив кроплення Кров’ю.
Чотири точки, чотири вітри землі або чотири кінцівки природи людини як певна опора (руки-ноги). П’ятий – удар списом у ребро: відразу потекла кров і вода (Ін.19:34). Це символи, алегорія, але, все має місце бути. П’ятий елемент – Церква. П’ятий елемент – стан Тіла вогню, кінцевий формат жертовника. Молекула крові – інформація про душу.
Природа води (Слова) – чистої води з Джерела. Джерело – Новозавітна програма другої іпостасі Трійці, Першопричина. Це Слово обітниці, Слово Завіту або Заповідь: Заповідь нову даю вам…
П’ятий удар – Церква, п’ятий удар – Тіло, жертовник. П’ятий удар – кінцевий підсумок усього процесу, де в одному прояві – симбіоз Отця і Сина, води і крові, Закону і виконання, життя і смерті.
Епіцентр – останній акорд вираження смерті і перша нота симфонії Життя. Об’єднання двох елементів: Тіла Сущого від початку (води), життя як крові, Життя як Божественної Душі. Формат перехідної моделі зі смерті в життя, повне злиття внутрішнього і зовнішнього. Покладання душі – вища категорія стану діяння в Любові. Полюбивши Своїх сущих у світі, явив ділом, що до кінця полюбив їх (Ін.13:1) – останній акорд вираження цієї Любові.
Слова мудрих – як голки і як вбиті цвяхи, і складачі їх усі від єдиного пастиря (Еккл.12:11) – молекула Крові, формула Крові, Таємниця Крові, Таємниця Життя або Дім Душі, Дім Слова Божого. Слово, яке не вміщує Всесвіт, перебуває в маленькій молекулі Крові. Це ядерний реактор, який може в мить знищити світ і народити його знову.
Для того, щоб правильно зіграти, потрібно правильно налаштувати інструмент: усі струни життя мають бути натягнуті до безмежності (таке має бути пильнування й тверезість). Чистота звуку визначається обрізаним вухом. Вібраційна хвиля цієї Симфонії плавить серце.
Свобода Духу
Ісус був у покорі у батьків до дня явлення Свого Ізраїлю (Лк.2:42-51). Узи непокори – система прояву ночі. Узи – це темрява, цикл закону смерті і покарання, відповідальності, виконання присуду – за неслухнянство. Розірвати узи смерті, в яких ув’язнено життя (образ Божий) людині неможливо Тільки маючи Подобу як цілісний формат, Єдність Отця і Сина, може проявитися Свободою Духа.
Допоки немає Гармонії Образу і Подоби, двох Заповітів як цілісної природи Божества Тілесно (духовного тіла, зірки), є несвобода. Тому тільки в Третій природі Духа настає всеосяжна, Абсолютна, первинна і кінцева, тотальна Свобода, бо ти сам – Причина всього Сущого. Ось це Свобода.
Зараз ми бачимо, як через тьмяне скло, здогадно, тоді ж віч-на-віч – явно (1Кор.13:12). Явно – коли ввійдеш у повний вік Христовий, бо коли був немовлям, то по-немовлячому говорив, по-немовлячому мислив, по-немовлячому міркував; а як став мужем, то полишив немовляче (1Кор.13:11). Тоді ми бачили здогадно, як через тьмяне скло – формат припущення, проекція вираження Христа як Духа пророчого.
Петро про це говорив, що Павло пише у своїх Посланнях дещо складне для розуміння, що неосвічені й незатвердженні, до своєї власної загибелі, перевертають його Послання, як і інші Писання (2Пет.3:14-18), тобто не всі сприймають, та спотворюють сенс сказаного. Але він усіх закликав його слухати, вчитися, досліджувати; якщо хтось не розуміє, то це тимчасово: нехай довіряють цим Посланням і вони проявляться.
Тому Павло каже: я більше за дванадцять, додаючи – у безумності кажу (2Кор.11:23). Один більше дванадцяти, хоча й не бачив Христа у плоті. У безумності – коли все залишив, побачив Славу Христа. Павло бачив Його вже Воскреслого у Славі, після того як Він сів одесную (праворуч) на Престолі величі на вишині(Євр.1:3). Він у цьому форматі бачив Його першим.
Частина – 9
Нагорода
Суд без милості, тому, хто не виявив милості; милість звеличується над судом (Як.2:13). Твоє завдання: не втратити нагороди своєї: Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть (Мф.5:7), – ось нагорода. Якщо засудиш судом неправедним, Бог засудить його праведно, але ти втратиш нагороду. Все інше блуд.
Коли буде єдність? Коли сходить Дух Істини (не Святий) зі своїм праведним судом, меч, що розділяє все, то все, що неугодне Небу, відкидається. Залишається сіль (друга іпостась Божества Тілесно) або Благодать. Сіль – Благодать (сіль – добра річ, переклад поверхневий, що зовсім не так).
Після розділення дає рекомендацію (нікого не примушує) – відвертайтеся від зла, прихиляйтесь до добра (Рим.12:9), шукайте миру і йдіть за ним. Для когось рекомендація, для когось Заповідь, для когось Святиня. Свідомості, які приймають цю рекомендацію, проявляються як організм, цілісна природа. Після цієї рекомендації починаються правила Життя (їх багато) –внутрішній Завіт Бога з людиною.
Чиношанування
Честь праведника – чиношанування. Це формат природи Ангельського послуху, суть службових Духів: віддавати кому честь – честь; кому оброк – оброк; кому страх- страх, кому славу – славу. Не залишайтеся винними нікому нічим, окрім взаємної любові (Рим.13:7-8). Чиношанування – формат честі Ангела (праведника, сповідника, по-різному називають, суть одна й та сама). Ангельський чин –прояв Десятини, формату зовнішнього служіння перед Богом.
На кожному Небі (їх три) є три Ангельські структури. У загальному форматі – Десятина, але як службовий Дух (не Син). Так от, чиношанування одного Неба іншим – ось це є честь праведника.
Є сім рівнів Слави Слова. Третій рівень (формат душі й Духа) – індивідуальний підхід, усвідомлення сутності Закону Свободи (системи спасіння) і перехідна модель на четверте Небо, тебе як Ангела в Небесну Славу Синів Світла. Ця перехідна модель не кінець, а тільки початок.
Перелюбство
Жінка – це життя або смерть, іноді буває гірше смерті (Еккл.7:26). Є алегоричний Біблійний образ: дияволиця семикровна. Це гірше смерті. Це вічна смерть і результат цієї смерті – прокляття Господнє. Є блудниця вавилонська – це перехідна модель між тим і цим. Перелюбство – коли твоя душа (життя), твоє слово перелюблює на чотирьох рівнях.
Це не фізична жінка. Плоть і кров не успадковують Царства Небесного і життя вічного (1Кор.15:50). Це ілюзія, минуща цінність. Це формат прояву Духа роду., В системі ідеологічних цінностей, це прояв результату, на цьому служіння закінчується Усього дано 7 поколінь (не три або чотири), тобто має бути подвійний оборот, як виконання Закону: внутрішнє і зовнішнє. У сьомому поколінні відпрацьовується стандарт, добре адаптований до середовища.
Перелюб – формат заздрощів (що базується на гордості, перворідному гріху) щодо сутності іншої ідеології буття, формату якогось знання, не притаманного твоїй генетиці (генетичної програми прояву Слова, тієї чи іншої ідеї). Є ідеї ментальні, професійні, але, як правило, релігійної ідеї.
На нашій території, де тисячі років домінувало язичництво, в 888 році проявляється Християнство, на базі якого утворилася культура, своєрідна форма вираження себе. Сформувався величезний симбіоз із генетикою язичницького середовища, гримуча суміш, і на сьогодні перебуває так як є.
Якщо людина народилася на цій території, належить до релігії своїх батьків, дідів, прадідів, починаючи із Хрещення Риси і зберігатиме себе чистою, то надсвітовий егрегор праведних душ, національної сили об’єднання допомагатиме їй Завдання диявола: розділяй і володарюй.
Якщо ти зрадиш ідею, традицію, егрегор, націю, генетику, предків, закон, честь, тисячоліття хрещення Русі і спокусишся ( наприклад) на ідею кришнаїтів,– ти перелюбниця
Це не хула на Духа. Якщо ти Його не маєш, ти не можеш Його хулити. Як можна лаяти те, чого не знаю або не маю? От коли ти Його матимеш, будеш хрещений цим Духом, отримаєш Його дари Милості і похулиш – це не прощається, але поки не маєш – гріха немає.
Виконання Закону
Ти виконавець Закону чи суддя його? Грішний в одному – грішний у всьому. Є десять Заповідей. Виконав все, але згрішив в одній (серце судить тебе)– винен у всьому Законі. Але, людина не може виконати жодної Заповіді Десятослів’я! Ніхто.
Вихід є. Єдине, що потрібно: вірою прийняти жертву Христа за тебе особисто. Те, що Він постраждав за гріх світу, це проблеми Його і світу, я тут ні до чого. Але Він постраждав особисто за мене, і Його смерть – моє виправдання до життя. Проектуючи Його Любов у справі спасіння твоєї душі, побачивши – повинно бути пронизано до глибини серця, печатки, в цьому випадку, будуть проставлені.
Якщо будуть присутні частини знання (усі ми знаємо частиною), отримаєш первинну форму вираження – Віру, бо все ціле – це Любов. Це в Нього Віра Божа, а в тебе хоча б частиною. Ця частина завоює весь простір твоєї сутності, і вся твоя сутність є цією частиною. У цьому випадку, щоб ти не робив – ти не грішиш, бо Любов не шукає свого, все покриває, сподівається, вірить (1Кор.13:5). Вона є сукупність досконалості (Кол.3:14). Любов – виконання Закону (десяти заповідей) (Рим.13:10), які ти не можеш виконати через те, що ти смертний.
Частина – 10
Знамення
Знамення – форма вираження піклування Бога щодо тебе (зовнішнє, внутрішнє). Він до тебе призрів, хтось тобі сказав, а ти засумнівалася, і для того, щоб чітко упевнитися, через твою невіру, це допускається, як виняток із правил.
Для віруючих не потрібні знамення. Але для невіруючих, які хотіли б для себе (не для когось) чітко усвідомити, зрозуміти, що Бог з ним, просить у Бога знамень і дається йому. Роду лукавому не даються знамення, вони в перелюбстві від Бога з образом світу (їх влаштовує це “життя” і більше нічого не потрібно
Знамення дається для того, щоб ти затвердилась в тих чи інших Біблійних постулатах і почала за фактом виконувати Заповіді Любові (залежно від завзяття). Знамення особисто для тебе, ти точно знаєш у серці своєму: Бог дав мені знамення, Він зглянувся на грішну рабу і хотів би бачити (у перспективі) біля Себе. Знамення супроводжується певним правилом навчання, перспективою розвитку, тобто вирівняйте шлях Господу, прямими зробіть стежки Йому: пагорби знижуються, долини підвищуються.
Видіння
Видіння бувають виключно тільки у служителів. Це правило, канон у системі Вчення. Вік не має значення (теж потрібно запам’ятати). Це може бути і в дитини. Видіння – одна з форм покликання на служіння: виконати волю прояву Бога як Духа в конкретній дії в образі світу (різноманітний прояв).
Як це проявляється, за якими ознаками, які супутні елементи? Ти бачиш (не обов’язково очима) оком серця і перебуваєш у стані між вимірами. Для служителя, який просить у Бога про перспективу розвитку прояву його Ангельського чину, видіння від Нього не є несподіваними.
Лукавий втручається в систему видінь, зазвичай, під час стресової ситуації і вводить душу в оману. Стресова ситуація для людини будь-яка: аварія, вдарила блискавка. Стрес – завжди фіксація свідомості на внутрішньому стані людини, пов’язана з питанням – чому? Чому це з нею, зараз і сьогодні: вона опинилася не в той час і не в тому місці? Як таке могло статися? Питання “чому” – це відмова свідомості адекватно реагувати на процес і перемикання свідомості (тривога) на зовсім інші категорії середовища, світобудови загалом. Це парадокс психо-поля.
У людині вісім тіл, одне з них – психічне тіло (цілий світ). Коли в психічному тілі проявляється подібний парадокс і людина не знає, як реагувати на ситуацію, лукавий миттєво втручається в процес, показує їй перспективу, і каже: «ти мій, і я бог твій, завтра прокинешся, я тобі скажу, що робити». Я перебільшую, звісно, але десь так.
Видіння у служителя відбувається інакше. Це не раптово, це підготовлена акція Небом (не тобою), але настільки м’яко, гарно й ніжно, що серце тане. Видіння проявляються у двох категоріях: стан війни і стан Любові, але і там, і там ти свідок, не учасник. Як тільки ти учасник – лукавий втрутився (ще один момент). Коли ти свідок (якась картинка, але ти в цьому не береш участі, спостерігаєш), то це перспектива розвитку процесу цього середовища, яка буде за годину, за п’ять хвилин, за день, за рік, за тисячу – і це не для тебе, це для середовища. Ти – детонуючий елемент для збалансування психо-поля середовища. Якщо стан Любові, миру, спокою – інше видіння.
Видіння – це не сон. Ти в здоровому глузді, у тверезій свідомості, серед білого дня, але перейшла, якщо у вищу паралель – стан Любові, або паралель униз – стан війни. Але це завжди паралельний світ. Тебе відключають тут і включають там (швидко відбувається). Така сама реальність, такий самий світ як тут, усе так само: запахи, повітря, пташки, дерева. Видіння завжди для того, щоб через тебе Бог явив волю Свою в конкретний час у конкретному місці з конкретного приводу. І це тільки для служителів!
Явлення
Явлення – формат вираження Причини народу Божому, Церкві. Явлення Сил майбутнього віку у вираженні цих сил народу Божому – винятково середовищу Ангелів (теперішніх або майбутніх служителів Його).
Явлення супроводжується вираженням Сил (колір, запах, смак), як знамення (знамення завжди є вираженням сил). Бог є певна Сила і для того, щоб явити Себе, Він вживає в цьому вираженні ті чи інші Сили, які, впливаючи на середовище, перетворюють його в тому чи іншому форматі, транслюють на всіх рівнях: не тільки Ангелу, але й людині (і та, і та міра присутня).
Понад п’ятсот явлень Божої Матері тільки у ХХ столітті. Це особлива форма на останні дні світу, попереджувальна форма про суд, тобто своєрідне служіння захисту (адвоката). Процес суду триває 2 тисячі років, зараз – виступ захисту. Свідки всі опитані, потім виступ прокурора (ви бачили, що відбувається у світі) і потім – вирок. Прокурор – Отець. Суддя – Син. Князь світу – маріонетка, спокусник тебе на злочин, але до суду його не допускають, хіба що як свідка, здалеку.
Сновидіння
Сон – вхід свідомості в паралель. Сон або індивідуально для тебе, або для того середовища, в якому ти береш участь і маєш у цьому частину, як вхід і вихід. У цьому випадку, сновидіння має акцент у двох рівнях – стратегія розпізнавання одного й того самого процесу, але оформленого в різні сценічні образи, щоб зрозуміти, що це одне й те саме. Два свідчення про одне: першооснова і змістовий фон виражений в цифровому форматі.
Видіння – тільки в стані перебування розуму. Сновидіння (якщо від Бога) – завжди подвійний формат. Щоб було міркування чому, завжди потрібно розглядати цифровий формат.
Стан між сном і дійсністю – входження в паралелі (вгору-вниз) завжди супроводжується розкриттям внутрішнього вуха (слухання) і внутрішнього зору. Свідомість у цьому переході, пильнуючи між сном і дійсністю, може тільки відстежувати події, ніяк не надаючи їм оцінку, бо вона на 51% спить (перейшла з цього світу в інший світ). Нейрони головного мозку, які реагують на середовище, вже заснули. Є картинка, образ, але не середовище, ти перейшла в інше середовище, але свідомість, тим не менш, бачить, чує, і вона працює, але оцінки дати не може.
Якщо війна, страхи – перейшла вниз. Це ти сама, але вчора, і сьогодні, щоб завтра це не повторилося, тобі потрібно виправити. Вектор – стан Блаженства. Стан спокою – це зараз. Стан війни, жахи, страхи – вниз. Ти сама – той Армагеддон, про який написано, доти, доки ти не зберешся і не буде все покладено під ноги Йому, і вже не ти живеш, живеш теж ти, але як Господь, Який переміг усі виміри, усі прояви особистісної Божественної природи – Себе Самого. Ось це – Десятина, Народження Згори.
Час відносний. Це може бути секунда. Вимір один, але в трьох вимірах усі паралелі одномоментні, їх треба об’єднати в коло життя тебе як Причини цих світів. Коли відбудеться Альфа й Омега, тобто повний спектр, коло десятини (3 по 3), ти отримаєш Веселку Мудрості, яка дасть змогу проявитися індивідуальності як особистості Божества Тілесно.
За Веселкою йде вогняний світ – Зірка, Сонце і за ними йде система вираження Себе Самого в середовище через випромінювання Світла як Сонця (Слово).
Три форми захисту. Усередині ти сама і всі десять паралелей у тобі, як цілісна природа Божества Тілесно. Зараз іде форма об’єднання. Сатана розділяє і панує, твоє завдання об’єднати. Відійди від Мене, сатано, бо думаєш не про те, що Боже, а що людське (Мф.16:23), і втече від тебе. Ось це є тверда Віра. За покаранням завжди буде Милість.
Споглядання
Починай споглядання не зі своїх гріхів і не проявлення родового демона в гріхах роду (3-4 покоління), а починай з головного– споглядання Одкровення: склади хмару свідків як охоронну зону, коло життя. Коли сформуєш поле (захист), тоді можна із-за захисту зазирати. Поле – твої Небеса, вкривайся і одним оком можеш переглядати свої якісь негативні моменти. Тому починай споглядання Слави Божої, того чи іншого Одкровення.
Два світи: біле і чорне, небо і земля, ад і рай. Споглядати можна те чи інше. І при цьому завжди прояв Духа – сил того виміру, того світу, в який ти потрапила. Тому починай з Одкровення. Там немає слів, там споглядання Слави. Споглядання Слави як перехідна модель у сяйво Слави – формат вираження, останній четвертий рівень, даний Богом людині.
Молитва першого рівня – тимчасові труднощі, але переходячи зі слави в славу (і в цьому форматі теж) ти зростаєш повним віком Христовим (потрібно пройти чим швидше). Спільна молитва, яку ти покликана провести, це твоє служіння. Але для себе – відключаєш систему і злітаєш (тут є небезпека втручання люцифера, це його сфера). Порушення всіх законів смерті, всього укладу цього світу, і тільки за цієї умови ти переходиш у споглядання Слави Божої. Там усе з точністю навпаки, як тут.
Наступний етап – прояв Вселенських характеристик в інших вимірах (не тільки в четвертому). Ембріональна форма проявлення Божественної свідомості твоєї особистісної природи на цьому завершується (на цьому Вченні). Ти переходиш в інший вимір поки що на рівні дитини, немовляти, маленького Бога.
Наш вимір – це ембріональна форма свідомості. Коли в людині відбулася детонація до дотримання Закону Свободи і їй надана можливість проявитися – звільнилася від себе, від цього виміру, від цього світу, їй надана можливість пульсувати, розвиватися, поширюватися, цього достатньо. Далі – навчання. Далі – Життя Вічне і завжди цікаво. Наш вимір – природа прояву й очищення через покарання, і повернення додому.
В інших вимірах усе будується за принципом Любові. Тут – принцип добра і зла, там – принцип Любові. Інакше просто не проявилися б Святі, які виконали ту чи іншу Заповідь і стали подібні до Нього.
Преподобний – це надбання Святого Духа в дарах подоби Христа, Який являв собою загальне ціле стану Причини – Отця Світів у внутрішньому Його змісті. Закон – Отець, Христос – Його зміст, те, що дає Законові життя, оживляє Закон.
30 кратний плід
Бог повеліває Сонцю Своєму сходити над злими і добрими (Мф.5:45). Усі торкаються, але не всі приймають, не всі слідують і не всі докладають зусилля для того, щоб проявитися в цьому. Одиниці, вони мають плоди: 30, 60, 100. 100 кратний плід – споконвічний, присутній у кожному, але проявляються частиною: 30, 60, 100. 100– це Син, навіть не Ангел. І той, і той, і той Син, але різні вікові категорії.
30 кратний плід – очищена мідь, прирівняна до золота. Мідь – плоть. Це стан фізичного рівня Христа, настільки чиста програма – повне обрізання від середовища.
30 кратний плід, за аналогією з бізнесом, це договір про наміри: хочу мати стократний плід, але виконання пунктів договірних зобов’язань не завжди відповідає можливостям, людині складно. Чому? Дух людський – місто укріплене. Місто живе своїм життям і накопичує сміття, з’являється міське сміттєзвалище (гріхи).
Коли в середовищі цього світу будеш свідком (не учасником) і в балансі: одружений як не одружений, заміжня як не заміжня; закупник як не придбаває; і той, хто користується цим світом, як той, хто не користується цим світом, тоді звалища не буде в твоєму місті, ні всередині, ні ззовні.
Всередині і ззовні буде Рай, усе буде в природньому форматі, ти запашієш трояндами, ладаном, яблуками. А коли ввійдеш (за Законом Мойсея) у стан не торкатися всього нечистого, будеш себе берегти, пильнувати й тверезитись, це – тридцятикратний плід.
Ви – золото Моє, сім разів переплавлене в горнилі й очищене від землі (Пс.11:7). Очищена мідь (приклад: Саровський) прирівнюється до золота перед Богом, де сім космосів занепалої природи людини Освячені та проявлені (замість них – сім Небес). Внутрішня природа Одкровення Раю і спів-перебування у Святих Його проявлена в середовищі зовнішньої природи людини – це тридцятикратний плід. Тільки у твоїй особистісній природі Бог у всьому. Повне тотальне очищення від усього (від середовища), для виконання Заповідей: вийдіть із їхнього середовища, і відокремтеся, і Я прийму вас, і ви будете Моїми синами і Моїми доньками (2Кор.6:17). Тридцятикратний плід – повноліття перед Богом, мінімальна форма – очищена посудина.
Шістдесят одиниць Святості (вдова)
Без Святості ніхто не побачить Господа. Амінь. Симеон Богоприїмець, Анна пророчиця, дочка Фануїлова, від коліна Асірова, що досягла глибокої старості, вдова років вісімдесяти чотирьох, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи Богу день і ніч. І вона також, славила Господа про здійснене пророцтво: нарешті, дочекалися: ось Він.(Лк.2:25-38).
Формат шістдесятилітньої вдовиці. Вона вийшла заміж за Нього і була вірна, коли була залишена (ні з ким не зблудила). Йдеться про людину, але не рівня цього виміру.
Це стан повного виснаження заради Сина – плоду Божественної Любові, сироти. Залишилося тільки дві категорії її прояву, дві дії: піст (абсолютне пильнування й тверезість, повне відторгнення від середовища) і молитва – спів-перебування в середовищі Синів Світла. Як у мусульман чи юдеїв – за межами зали, де відбувається Богослужіння і молитва мужів, а вона поруч, у притворі, але співучасть, спів–перебування (в іншій категорії).
Душа, яка залишена Духом Божим – формат Вічності прояву Божественної Євангельської Любові: Я бачив Тебе спершу буття світу (Ін. 17:5).
Син, душа, форма приналежності, співучасті, спів-перебування. Усе є, усе працює, усе сформовано: є закон, є виконання, є пророки, є Одкровення, але є й очікування явлення Причини. Епіцентр цього очікування – очікування Самого Бога як народження Сина, на останній ноті, де немає терпіння людського, немає нічого. Є надлюдська форма цього очікування – Абсолютної Надії та Досконалої Віри.
Вдова – дочка Ізраїлю, Земля Обітована, в якій явився Бог і від Авраама з’явився Син, який дав Заповіт. Усі приходять на поклоніння в храм, найвеличніший формат цього Вчення, але без Бога. Справжня зустріч, Абсолютне злиття в Радості – явлення цього Одкровення (за аналогією Симеон Богоприїмець. Навіть не Марія і не Йосип).
60-кратний плід – увесь Ізраїль сукупно, усе воїнство Небесне, Церква Неба, обрані.
100-кратний плід (дуже високо) – Світло сонця буде, як світло семи днів (Іс.30:26), все і в усьому Бог (наприкінці).